Ilea was gambling a little, but at this point, she was pretty sure she had enough credit with the expedition to freely leave if she wanted to, and Lorcan didn’t seem like he really cared about the others.
Ілея трохи грала в азартні ігри, але в цей момент вона була майже впевнена, що має достатньо кредиту в експедиції, щоб вільно поїхати, якщо захоче, а Лоркан, схоже, не дбав про інших.
“Let’s just say that there’s something the Forkspears won’t be getting from this place…”
— Скажімо так, є щось, чого Вилочники не отримають звідси...
He stared hard at her for a moment, eyes narrowing. Then he burst out laughing.
Якусь мить він пильно дивився на неї, примруживши очі. Потім він розреготався.
“Ha! Well, I for one think whatever you’ve found is better in your hands than theirs. What is it?” he asked, but Ilea continued on in silence for thirty seconds. “Come on Ilea, what is it?”
— Ха! Ну, я, наприклад, вважаю, що все, що ви знайшли, краще у ваших руках, ніж у них. Що це таке?» — запитав він, але Ілея тридцять секунд мовчки продовжувала. — Давай, Ілея, що це таке?
“It’s a storage necklace,” she said, preparing herself for any reaction he might have.
«Це намисто для зберігання», — сказала вона, готуючись до будь-якої його реакції.
“Oh. That’s disappointing. I mean, sure, it’s useful, and if it’s ancient, it probably has a ton of space inside. Just, you know, I was more hoping for a titan-slayer sword or something. I hope you’re not angry that I would’ve taken you out for that,” he said, continuing onward without even pausing.
— Отакої. Це розчаровує. Я маю на увазі, звичайно, що він корисний, і якщо він стародавній, то, ймовірно, має масу простору всередині. Просто, знаєте, я більше сподівався на меч-вбивцю титанів чи щось таке. Сподіваюся, ти не сердишся, що я б тебе за це вивів, — сказав він, продовжуючи далі, навіть не зупиняючись.
“On a date? You can do that anyway if you like,” she said, taking a risk. Agor didn’t respond and just kept on moving without looking back at her.
"На побаченні? Ви все одно можете це зробити, якщо хочете", - сказала вона, ризикнувши. Агор не відповів і просто продовжив рухатися, не озираючись на неї.
The mood got a little heavy after that, and Ilea wasn’t quite sure what to say anymore. Damn, this is awkward.
Після цього настрій трохи погіршився, і Ілея вже не знала, що сказати. Блін, це незручно.
The sword guardians they soon came across were quite the welcome distraction. After destroying five of them, Lorcan finally broke the silence as they walked on.
Охоронці мечів, на яких вони невдовзі натрапили, були бажаним відволікаючим маневром. Знищивши п'ятьох з них, Лоркан нарешті порушив тишу, коли вони йшли далі.
“I apologize, but I have to decline.”
«Я прошу вибачення, але я змушений відмовитися».
Ilea took her time to think his words over.
Ілея не поспішала обмірковувати його слова.
“Don’t worry about it. I’m sure you have your reasons. Do let me know if you change your mind,” she said, but she didn’t expect a response any time soon.
"Не переживайте з цього приводу. Я впевнений, що у вас є свої причини. Дай мені знати, якщо передумаєш", - сказала вона, але не очікувала відповіді найближчим часом.
Trying to change the obviously unpleasant topic for Lorcan, she went back to the necklace.
Намагаючись змінити явно неприємну для Лоркана тему, вона повернулася до намиста.
“I have another question about the ancient item. It’s why I mentioned it in the first place really. I was asked to claim the necklace. Do you know what that means?”
"У мене ще одне запитання щодо стародавнього предмета. Ось чому я згадав про це в першу чергу. Мене попросили забрати намисто. Знаєш, що це означає?
Ilea hadn’t exactly considered it at the time, but getting cursed by some ancient necklace wasn’t exactly on her list of things to try out. Too impulsive.
У той час Ілея точно не думала про це, але прокляття якимось стародавнім намистом не входило в її список речей, які варто спробувати. Занадто імпульсивний.
“I do… well, it’s more something I’ve heard, but I think this should be reliable,” Agor started. “It’s bound to your mana. If you die, someone else can take it. If someone steals it from you and you were bound to it for a month, the person would have to wait for a month to be able to claim it… as long as you’re still alive. You can also will other people to be allowed to use it or to access certain items inside. Someone I worked with did that once, so I’m somewhat familiar with the enchantment – and, of course, this.” He gestured at the bracelet on his arm.
