“But we have to try… don’t we?” He stopped talking and looked away. “The cave before the main dungeon begins. We were told that if the worst possible outcome happens, that’s where we should all regroup.”
"Але ми повинні спробувати... Чи не так?» Він перестав говорити і відвів погляд. "Починається печера перед головним підземеллям. Нам сказали, що якщо станеться найгірший можливий результат, ми всі повинні перегрупуватися».
“Then we’ll go there. We’ll wake her if she doesn’t wake up herself in half an hour. The longer we stay here, the more dangerous it gets.” Ilea finished her food as well, pulling her helmet back on.
"Тоді ми поїдемо туди. Ми її розбудимо, якщо вона сама не прокинеться через півгодини. Чим довше ми залишаємося тут, тим небезпечніше стає». Ілея теж доїла, знову натягнувши шолом.
The thirty minutes passed in silence, other than for the sounds of both Jeremy and Stevan donning their armor. The mage had noticeably calmed down compared to before, though he was still staring at nothing. They all had rather similar demons to fight, and Ilea was glad when the prescribed time had passed.
Тридцять хвилин минули в тиші, якщо не брати до уваги звуки Джеремі та Стевана, які надягали свої обладунки. Маг помітно заспокоївся, ніж раніше, хоча все ще ні на що не дивиться. Усі вони мали досить схожих демонів, і Ілея зраділа, коли минув визначений час.
Gently, Jeremy woke up Rin, who took a deep breath, her eyes opening wide. Her breathing was initially frantic, but it calmed quickly as she saw it was Jeremy looming above her. She hugged him and started sobbing quietly while he held her close.
Джеремі м'яко розбудив Рін, яка глибоко вдихнула, широко розплющивши очі. Спочатку її дихання було несамовитим, але швидко заспокоїлося, коли вона побачила, що над нею нависає Джеремі. Вона обійняла його і почала тихо схлипувати, поки він притискав її до себе.
“Lilith saved us, my dear… We have to keep moving though, I’m sorry,” he said, releasing her from the hug.
"Ліліт врятувала нас, моя люба... Ми повинні продовжувати рухатися, вибачте", - сказав він, звільняючи її від обіймів.
Rin looked at Ilea with hopeful eyes before she looked down again, having seen Ilea’s cold stare.
Рін подивилася на Ілею сповненими надії очима, а потім знову опустила очі, побачивши холодний погляд Ілеї.
“Your armor and swords. Can you fight?” Ilea asked, and Rin nodded weakly.
«Твої обладунки та мечі. Ти вмієш воювати?» — спитала Ілея, а Рін слабо кивнула.
“Thank you…” she began, but Ilea waved her off.
— Спасибі... — почала вона, але Ілея відмахнулася від неї.
“Thank me once we’re out of here,” she said and got up to check the street. Rin quickly ate the food that had been left for her, then she put her new armor on and held one sword in each hand.
— Спасибі мені, коли ми вийдемо звідси, — сказала вона і підвелася, щоб перевірити вулицю. Рін швидко з'їла їжу, яку їй залишили, потім одягла свої нові обладунки і тримала в кожній руці по одному мечу.
“Do you guys want helmets?” Ilea asked. Jeremy was the only one who accepted, and she gave him the one without any attachments on it.
— Хлопці, шоломи хочете? — спитала Ілея. Джеремі був єдиним, хто погодився, і вона віддала йому ту, яка не мала жодних прив'язок.
“Thank you for the gear,” Rin said. Nobody seemed bothered by the fact that Ilea had hidden a storage device from them.
— Дякую за спорядження, — сказала Рін. Здавалося, нікого не бентежив той факт, що Ілея сховала від них накопичувач.
“Let’s move then,” Jeremy said, seeming to be in higher spirits now that Rin was up again. Ilea was glad he took the lead.
— Тоді ходімо, — сказав Джеремі, здавалося, був у піднесеному настрої тепер, коли Рін знову прокинулася. Ілея була рада, що він узяв на себе провідну роль.
Focus now, you’ll get them out of here alive… she told herself as they moved quietly through the houses until they reached the next square. There were no guardians they could see, and so they continued on for four more streets.
Зосередьтеся зараз, ви витягнете їх звідси живими... — сказала вона собі, коли вони тихенько проходили по будинках, поки не дійшли до наступної площі. Охоронців не було, і тому вони продовжили рух ще чотирма вулицями.
In the fifth square stood two sword guardians. Their eyes were glowing green, and they were looking around as if they were searching.
На п'ятому квадраті стояли два охоронці мечів. Їхні очі світилися зеленим світлом, і вони озиралися навколо, наче шукали.
Ilea couldn’t help but think they were looking for her. That cursed scythe wanted to finish what it had started….
Ілея не могла не думати, що її шукають. Та проклята коса хотіла закінчити розпочате...
She pressed herself up against the wall of the house they were in and gritted her teeth. She wanted to sink down onto the ground, haunted by the memory of the cold curse washing over her, the scythe piercing through her stomach…
