She took in a deep breath and crouched, remaining careful in case one of the elves was still pursuing her. If Roland was still alive, leading one of them to his home was the opposite of what she wanted. There was also a chance some elves had lingered after the attack. She would need to be wary.
Вона глибоко вдихнула і присіла навпочіпки, залишаючись обережною на випадок, якщо хтось із ельфів все ще переслідуватиме її. Якщо Роланд був ще живий, вести одного з них до себе додому було протилежним тому, чого вона хотіла. Також існувала ймовірність, що деякі ельфи затрималися після нападу. Їй потрібно було б насторожитися.
So much destruction…
Стільки руйнувань...
Her mind was inevitably drawn back to the Taleen dungeon and the Praetorians. Her breath caught in her chest. She tried to think clearly, using Reconstruction and Meditation to keep herself focused. A moment passed as her breathing slowed. Ilea found herself calm, despite the circumstances.
Її розум неминуче тягнувся назад до підземелля Талін і преторіанців. У грудях перехопило подих. Вона намагалася ясно мислити, використовуючи Реконструкцію та Медитацію, щоб зосередитися. Минула мить, і її дихання сповільнилося. Ілея почувалася спокійно, незважаючи на обставини.
Something to think about later.
Є над чим подумати пізніше.
Looking over into the next street, she saw a number of wild animals feasting on the dead. A group of humanoid shapes scampered about the area, scavenging and feeding. A pair of yellow eyes blinked as one looked in Ilea’s direction.
Глянувши на сусідню вулицю, вона побачила кілька диких звірів, які бенкетували мертвими. Група гуманоїдних фігур нишпорила по околицях, збираючи сміття та годуючись. Пара жовтих очей блимнула, коли один з них подивився в бік Ілеї.
[Goblin – level 22]
[Гоблін – рівень 22]
She hadn’t seen a goblin before, but figured they may have come from a nearby dungeon – drawn by all the death. A brown bear wandered into the street as Ilea watched. It roared at the small green creatures, claiming its share of the spoils, and the goblins immediately scrambled away to another street. Ilea ignored them all and blinked into the nearest house.
Вона раніше не бачила гоблінів, але подумала, що вони, можливо, прийшли з сусіднього підземелля, затягнутого смертю. Бурий ведмідь забрів на вулицю, а Ілея спостерігала. Він заревів на маленьких зелених створінь, вимагаючи свою частку здобичі, і гобліни негайно поповзли на іншу вулицю. Ілея проігнорувала їх усіх і моргнула в найближчий будинок.
The inside of the structure was eerily untouched. She didn’t notice anybody and, using her sphere, couldn’t make out anything even moving except for the light snow that still fell outside, covering up the bloodied streets below.
Внутрішня частина споруди була моторошно недоторканою. Вона нікого не помічала і, користуючись сферою, не могла розгледіти нічого, що навіть рухалося, крім легкого снігу, який все ще падав надворі, закривавлюючи закривавлені вулиці внизу.
She looked around the room for a moment more, then blinked back outside to continue on her way. The death toll was staggering, and it left Ilea in a kind of fugue state. Escaping Dawntree had filled her with excitement, but now she felt that cold feeling clutching at her gut once more.
Вона ще мить озирнулася по кімнаті, а потім моргнула на вулицю, щоб продовжити свій шлях. Кількість загиблих була приголомшливою, і це залишило Ілею в стані своєрідної фуги. Втеча з Світанку сповнила її хвилюванням, але тепер вона відчула, як холод знову стискає її нутро.
She headed straight for Roland’s house, afraid of what she might find. Two streets further on, she came upon five nazarks going through a small residential house. The thatch-roofed family home appeared to have escaped the worst of the flames.
Вона попрямувала прямо до будинку Роланда, боячись, що може знайти. Через дві вулиці вона натрапила на п'ятьох назарків, що проходили через невеличкий житловий будинок. Сімейний будинок із солом'яним дахом, здавалося, уникнув найгіршого полум'я.
[Nazark – level 52]
[Назарк – рівень 52]
The beast’s skin was caked with dried blood. and its red eyes glinted in the firelight as nearby houses burned. It was a far lesser evil than the elves, but Ilea knew from experience that it was still more than capable of tearing a man limb from limb.
Шкура звіра була обліплена засохлою кров'ю. І його червоні очі блищали у світлі вогнища, коли горіли сусідні будинки. Це було набагато менше зло, ніж ельфи, але Ілея знала з досвіду, що вона все одно більш ніж здатна відірвати людині кінцівку від кінцівки.
That wasn’t her problem though. Even monsters had to eat. Better they get their fill of dead meat than the alternative. She would’ve let the pack be, but her sphere told her there was someone hiding in the basement. Blinking behind the first monster, a Taleen dagger appeared in her hand and she stabbed right through the beast’s skull.
