Ilea smiled back as her mana entered his body, making him hiss in surprise. Her Shroud of Ash combined with her high Heat Resistance made the fire licking at her manageable. Soon, her armor began to glow white-hot. Her skin was melting, and she had to start healing herself, thus stopping the mana flow into the creature.
Ілея посміхнулася у відповідь, коли її мана увійшла в його тіло, змусивши його зашипіти від подиву. Її Пелена з попелу в поєднанні з високою термостійкістю зробили вогонь, що облизує її, керованим. Незабаром її обладунки почали світитися білим жаром. Її шкіра танула, і їй довелося почати зцілювати себе, тим самим зупинивши потік мани в істоту.
Using her left leg, she kicked the elf in the hip, knocking him off balance and letting her blink away. Her skin reformed quickly and her eyesight returned to her just as a beam of fire surged toward her. She spun to the left but still felt the heat prickle at her skin as it passed.
Лівою ногою вона вдарила ельфа ногою в стегно, вибивши його з рівноваги і дозволивши моргнути. Її шкіра швидко відновилася, а зір повернувся до неї саме тоді, коли промінь вогню кинувся на неї. Вона повернулася ліворуч, але все ще відчувала, як тепло поколює її шкіру, коли воно проходить.
“You hurt me, human. That is unforgivable…” the elf said. Then he charged.
— Ти зробив мені боляче, людино. Це непробачно..." — сказав ельф. Потім він кинувся в атаку.
Similar to the last one. Arrogance doesn’t even come close to describing their demeanor.
Аналогічно останньому. Зарозумілість навіть близько не підходить до опису їхньої поведінки.
Ilea blinked away, intending for the elf to follow her. There was a possibility of a third elf joining them, so she couldn’t risk losing too much time.
Ілея кліпнула очима, маючи намір, щоб ельф пішов за нею. Існувала ймовірність того, що до них приєднається третій ельф, тому вона не могла ризикувати втрачати надто багато часу.
Another beam of fire surged toward her, and, seeing it head for a cute clothing shop she wanted to check out later, she twirled around to block it with her arms instead of just dodging it. With her shroud and her healing active, she could actually weather the attack completely.
Ще один вогняний промінь кинувся на неї, і, побачивши, що він прямує до милого магазину одягу, який вона хотіла відвідати пізніше, вона покрутилася, щоб заблокувати його руками, а не просто ухилятися від нього. З її саваном і активним зціленням, вона могла повністю пережити напад.
Fucking annoying pisser, she thought as she continued to run and blink closer to the western gate of the city. She had to block more and more hits as the elf seemingly got just as annoyed with her as she was with him.
До біса набридливого піскаря, подумала вона, продовжуючи бігти і кліпати очима ближче до західних воріт міста. Їй доводилося блокувати все нові і нові удари, оскільки ельф, здавалося, дратувався на неї так само, як і вона на нього.
Ilea burst out of the gate and landed in the cold blanket of whiteness, rolling through it and finally cooling her red-hot armor. Steam rose from the evaporated snow as she turned around and blinked another twenty meters further back. The elf slowly walked out of the gate with a massive grin on his face.
Ілея вирвалася з воріт і приземлилася в холодну білу ковдру, прокотившись крізь неї і нарешті охолодивши свої розпечені обладунки. Пара піднялася від снігу, що випарувався, коли вона розвернулася і моргнула ще метрів на двадцять назад. Ельф повільно вийшов з воріт з широкою посмішкою на обличчі.
“A good hunt. So seldom these days. But now please stop running, I’m at–”
"Гарне полювання. Так рідко в наші дні. Але тепер, будь ласка, припиніть бігти, я на...
He stopped as he noticed the strung-up and mangled corpses of his brethren and then literally exploded with fire. It was as if he were a candlewick that had just been lit, or perhaps a flamethrower. The red flame turned blue as he rushed at Ilea with an inarticulate screech.
Він зупинився, коли помітив пошарпані та понівечені трупи своїх побратимів, а потім буквально вибухнув вогнем. Це було так, наче він був щойно запаленою свічкою або, можливо, вогнеметом. Червоне полум'я стало синім, коли він кинувся на Ілею з невиразним вереском.
A screaming meteor barreled toward her, but the elf’s claws never landed on her as an unexpected massive shift in gravity pushed him down. Three streaks of gold came from a nearby hill and sliced through his skin just as the rogue appeared behind him with her blades held high. The gravity pushed her arms and subsequently blades downward into and down the elf’s slightly bent back before she jumped away from the inferno.
