Рок засміявся.
“Sulivhaan knows. As soon as he says there’s danger, there’s danger.” It seemed like a fact to him, and Ilea found no reason to doubt his word.
"Сулівхаан знає. Як тільки він каже, що є небезпека, є небезпека". Це здавалося йому фактом, і Ілея не знайшла причин сумніватися в його слові.
I’d be dead without them already, so why the hell not? She shrugged and got up.
Без них я вже був би мертвий, то чому б і ні? Вона знизала плечима і підвелася.
“Then I’ll see you later,” she said to Roland, who nodded to her.
— Тоді я побачу тебе пізніше, — сказала вона Роландові, який кивнув їй.
Walking off, Ilea intended to find food and water first. She noticed a couple of steps later that the ranger was following her.
Йдучи, Ілея мала намір спершу знайти їжу та воду. Через пару кроків вона помітила, що рейнджер стежить за нею.
“You wanna come?”
— Хочеш прийти?
She didn’t receive an answer so shrugged and walked on. Three side streets later, the ranger stopped behind her and knocked on one of the buildings.
Відповіді вона не отримала, тому знизала плечима і пішла далі. Через три бічні вулиці рейнджер зупинився за нею і постукав в одну з будівель.
“What is it? You think there’s food in there?”
"Що це таке? Думаєш, там є їжа?
“Storage,” came the reply. It was the first word Ilea had heard from her lips. She had a surprisingly soft voice.
— Сховище, — пролунала відповідь. Це було перше слово, яке Ілея почула зі своїх вуст. У неї був напрочуд м'який голос.
Inside, the store was a complete mess. Monsters had certainly made this place an early target, but Ilea could see what was underground with her sphere and knelt down.
Усередині в магазині панував повний безлад. Монстри, безумовно, зробили це місце ранньою мішенню, але Ілея побачила, що знаходиться під землею, і стала навколішки.
She grabbed the handle of the cellar door and ripped it away, sending it skidding across the floor for a couple of meters as she walked downstairs.
Вона схопилася за ручку дверей льоху і відірвала їх, змусивши їх ковзати по підлозі на пару метрів, коли вона спускалася вниз.
“Teleport?” the ranger asked, but Ilea just shook her head.
«Телепортуватися?» — запитав рейнджер, але Ілея лише похитала головою.
“You’re with me, and you can’t teleport, can you?” It was more stated than asked, and Ilea walked down into the cellar.
— Ти зі мною, і ти не можеш телепортуватися, чи не так? Це було скоріше сказано, ніж запитано, і Ілея спустилася в льох.
The ranger had been right. There was plenty of food down here. The attack had happened less than a week ago, so only the most fragile produce was suspect.
Рейнджер мав рацію. Їжі тут було вдосталь. Напад стався менше тижня тому, тому під підозрою потрапили лише найтендітніші продукти.
“Do you know if food perishes while inside storage items?” she asked the ranger, who shook her head. “So it doesn’t?”
«Чи знаєте ви, що їжа гине під час зберігання речей?» — запитала вона рейнджера, який похитав головою. — То ні?
“It shouldn’t,” the ranger said.
— Не треба, — сказав рейнджер.
“Good to know.” Ilea stored all the food in the cellar inside her necklace, filling around forty units of storage with vegetables, hardtack, meat, and grain while intending to leave as much as they needed with Roland.
— Корисно знати. Ілея зберігала всю їжу в льоху всередині свого намиста, заповнивши близько сорока одиниць сховища овочами, твердим напоєм, м'ясом і зерном, маючи намір залишити Роланду стільки, скільки їм потрібно.
The two quietly moved on and checked different stores and buildings, some of them owned by the city itself. Salia was, after all, an independent city, so there was a city armory and treasury as well.
Вони тихенько рушили далі і перевірили різні магазини та будівлі, деякі з яких належали самому місту. Зрештою, Салія була незалежним містом, тому тут також існував міський арсенал і скарбниця.
An hour later, the two had gotten enough weapons, food, and water for the survivors to continue to stay survivors for at least the next couple of weeks. The ranger left to go and report to Sulivhaan, while Ilea went to dump all the things down in the hideout.
Через годину вони отримали достатньо зброї, їжі та води, щоб ті, хто вижив, могли залишатися в них принаймні протягом наступних кількох тижнів. Рейнджер пішов, щоб доповісти Сулівхаану, а Ілея пішла скинути всі речі в схованку.
Blinking down into the sewer, there were discussions going on all over the place. Their coming had galvanized the survivors with hope. Seeing Ilea appear, most of them quickly shushed each other to listen to whatever she had to say. Slightly letting them down, Ilea said nothing and walked to Roland.
Моргнувши в каналізацію, всюди точилися дискусії. Їхній прихід вселив у тих, хто вижив, надію. Побачивши появу Ілеї, більшість з них швидко відсахнулися, щоб послухати все, що вона сказала. Злегка підвівши їх, Ілея нічого не сказала і пішла до Роланда.
