“Ssssh, don’t talk yet. You’re safe now. Just sleep.”
— Сссс, не говори ще. Тепер ви в безпеці. Просто спи».
A shudder ran through the healer as she closed her eyes and immediately fell asleep.
Цілителька здригнулася, коли вона заплющила очі і відразу ж заснула.
Setting the girl down slowly and resting her head on the blanket she had brought, Ilea sat back and checked her health.
Повільно посадивши дівчинку і поклавши голову на принесену ковдру, Ілея відкинулася на спинку крісла і перевірила своє здоров'я.
“Still half-full. Man, I’m glad that guy didn’t have a more potent poison…”
"Все ще наполовину заповнений. Чоловіче, я радий, що у того хлопця не було сильнішої отрути..."
Looking toward the corpse of the rogue, she started to meditate.
Подивившись на труп розбійника, вона почала медитувати.
Healing herself with the recovered mana, she resumed her healing spell on the girl. Better safe than sorry. Ilea watched her sleeping patient, and now that her charge was out of immediate danger, she allowed herself to consider what had happened. What she had just done.
Зціливши себе за допомогою відновленої мани, вона відновила своє цілюще заклинання на дівчині. Краще перестрахуватися, ніж потім шкодувати. Ілея спостерігала за своїм сплячим пацієнтом, і тепер, коли її підопічному загрожувала безпосередня небезпека, вона дозволила собі подумати про те, що сталося. Те, що вона щойно зробила.
After five minutes, she got back up and finally forced herself to look around the gore-spattered clearing. A chill ran through her.
Через п'ять хвилин вона підвелася і нарешті змусила себе оглянути забризкану кров'ю галявину. По ній пробіг холодок.
Man… I really killed them…
Людина... Я їх справді вбив...
The air still smelled faintly of blood.
У повітрі все ще ледь пахло кров'ю.
…all of them.
… всі.
With an uneasy feeling in her stomach, Ilea made herself look at each of the corpses. Turning them to look at their faces.
З неприємним відчуттям у животі Ілея змусила себе подивитися на кожен з трупів. Повертаючи їх, щоб вони подивилися на їхні обличчя.
They were awful people, and they attacked me first. I know my actions were justified, but man…
Це були жахливі люди, і вони напали на мене першими. Я знаю, що мої дії були виправдані, але людина...
Looking to the sky, she could feel tears coming to her eyes. The feeling was slightly removed, as if muted somehow, but it was powerful nonetheless. It grew until it was impossible to hold it back.
Дивлячись у небо, вона відчувала, як на очі навертаються сльози. Відчуття було трохи прибране, ніби якось приглушене, але тим не менш воно було потужним. Вона росла до тих пір, поки її не стало неможливо стримати.
Ilea looked down again and walked toward the girl. Laying down next to her, she started to cry.
Ілея знову опустила очі і підійшла до дівчини. Лягши поруч, вона почала плакати.
Two hours later, Ilea got up again. Her throat was dry and her eyes were red. Walking up to the ranger, she looked at the face, distorted by death. Crouching down, she closed the woman’s eyes, fingers lingering for a long moment.
Через дві години Ілея знову встала. У горлі пересохло, а очі червоні. Підійшовши до рейнджера, вона подивилася на спотворене смертю обличчя. Присівши навпочіпки, вона заплющила очі жінці, пальці затрималися на довгу мить.
Breathing in deeply, she walked to a tree nearby and punched it, using just her raw strength without any skills. She continued until she had exhausted her stamina. The process took over an hour, the tree barely surviving the assault. Slumping down next to it, Ilea slowly breathed in and out.
Глибоко вдихнувши, вона підійшла до дерева неподалік і вдарила його, використовуючи лише свою грубу силу без будь-яких навичок. Вона продовжувала доти, доки не вичерпала свої сили. Процес зайняв понад годину, дерево ледве пережило штурм. Опустившись поруч, Ілея повільно вдихнула і видихнула.
“This is difficult.”
«Це складно».
Looking at her hands, tears started forming at the corners of her eyes before being blinked away.
Дивлячись на її руки, у куточках очей почали виступати сльози, перш ніж вони кліпнули.
“No. Not again. Time to clean up.”
— Ні. Знову ні. Час прибирати».
Getting up, she walked over to the ranger and undressed her, piling all the clothes and gear next to the younger sleeping girl.
Підвівшись, вона підійшла до рейнджера і роздягнула її, склавши весь одяг і спорядження поруч з молодшою сплячою дівчинкою.
Shit. She looks like she’s barely seventeen or so.
Лайно. На вигляд їй ледь виповнилося сімнадцять.
She went through the same process with the three men, although she didn’t remove their clothes. Only their weapons and other valuables were dropped on the pile. Identifying their clothing and armor revealed no special gear. Walking into the clearing, Ilea activated her Aura and started to dig.
