— Якраз оце на тижні я її й бачила, вона була ледь жива від пранців та опію, не кажучи вже про розбите серце. Та хіба ж я не казала їй, щоб вона поїхала разом зі мною цим візком і дозволила мені її підлікувати? Навряд чи є якийсь спосіб тепер її порятувати, але принаймні вона трималася б подалі від дикунів. Ех, пане Кук, ви зле вчинили з цією дівчиною, яка просила від вас лише таку дещицю. То ви тепер прямуєте до Молдена, щоб прийняти свою заслужену кару, як то і личить чоловіку?
— Я… так, прямую, — жалюгідним тоном мовив Ебенезер, — тільки-но звільнюся. Я маю багато чого вам розповісти, Мері, поки ми їхатимемо… Але, на Бога, де ж мої манери? Це — Джон Макевой, а це — Мері Манґаморрі.
— Мандрівна Повія Дорсету, — гордовито додала Мері, на чоловічий лад потискаючи руку Макевою.
— Так вона себе називає, — вирік Ебенезер, — але ця пані — найбільш християнська душа в усій Провінції, присягаю. — Потім він представив Макевоя як свого старого і доброго приятеля з Лондона, і хоча йому страх як кортіло розповісти Мері про прийдешню індіянську ребелію, про братів її покійного коханця Чарлі Маттассина і про невідкладне доручення, яке було на нього покладене, його цікавість і сумління змусили його спочатку поцікавитися тим, як стоять справи в Молдені.
Мері скинула головою і знову клацнула язиком.
— Відколи ви втекли, багато чого змінилося: там відбуваються всілякі дивні речі, так що ані Джоан Тоуст, ані, схоже, будь-хто інший не може второпати, що там і до чого, та й я також, отож, тільки-но зник Тім Мітчелл, я залишила своїх дівчат і сказала Біллу Сміту
— Ви часом не знаєте, чи є там мій батько? Ендрю Кук? І що там із бондарем?
— Там і справді є один чоловік, що називає себе Ендрю Куком, — сказала Мері. — Чи є він вашим батьком, чи ні, того не можемо довести ні я, ні Джоан, позаяк ми його ніколи в Лондоні не бачили. У моєму ж випадку, далебіг, це негідник, що має серце мов з каменю! Білл Сміт також там і досі має права на маєток, хоч, як я чула, там тривають усілякі судові позови. Але, їй-бо, я більше нічого не скажу; там є ще багато чого, про що вам ліпше довідатися самому, — вона реготнула. — Ото ви здіймете бучу своєю появою!
— Ще одне запитання, — запросився Ебенезер. — Я маю знати, чи не перебуває там разом із батьком моя сестра Анна?
— Ви хочете сказати, що у вас
— Ви знаєте щось про неї? Де вона?
— Ні, — відказала Мері. — Я нічого про неї не чула. Щиро кажучи, той дядько, що зве себе вашим батьком, сказав законнику Білла Сміта — пригадуєте отого злодюгу і блюзніра Діка Совтера — сказав Совтеру, що ви — один-єдиний спадкоємець Мису Кука: жодних братів чи сестер. Тоді, коли хтось нагадав, що ви народилися близнюками, він змінив свою історію і поклявся, що інший близнюк помер під час Моровиці.
— Це просто фантастично! — Він став наполягати, щоб вона описала цього Ендрю Кука; подробиця про суху правицю переконала Ебена в тому, що це був його батько, але Мері так і не змогла пролити більше світла на ці його дивні твердження.
— Б'юся навзаклад, скоро ви самі побачите, що там і до чого, — повторила вона. Тим часом вони вже залишили далеко позаду місце, де збиралися знайти собі притулок на ніч, і неподалік від дороги знову почали виникати болота. Із настанням сутінок, що дедалі густішали, здійнявся холодний вітер.
— Але ж, їй-бо, мені треба вам стільки розповісти! — вигукнув поет з новим запалом. — Я навіть не знаю, з чого почати!
— Ну то що ж, ніч порадить, з чого починати, а зранку вже і почнете, — відказала Мері. Кінцем батога вона показала на віконце оддалік, у якому горіло світло. — Отамо ми й зупинимося: там живе мій давній приятель.
— Ради Бога, не відштовхуйте мене! Якщо я й сказав щось, що могло завдати вам прикрості, то прошу вибачити мене; але те, що я збираюся вам сказати, стосується однаково і вас, і мене.
— Справді, пане? А то як це?
Ебенезер завагався.
— Ну… чи ж знали ви, що у Чарлі Маттассина є брат?
Вона задумливо подивилася на нього.
— Еге ж, якийсь дикун з острова Бладсворт. А що ви про нього знаєте?
Ебенезер засміявся якимсь шаленим сміхом.
— Треба розповісти стільки всякого! Стривайте, не так — чи ви знали, що в нього було два брати, і Генрі Берлінґейм, тобто, я хочу сказати, Тім Мітчелл, який, як я казав, мав схожу вдачу, як і ваш Чарлі… але я геть заплутався! Скажіть мені, Мері, коли ви востаннє бачили Тіма Мітчелла і де він тепер?
