Бентежна кров полностью

Привіт, Блуї. Я гадала, що Яго викинув цей телефон, але щойно знайшла його в глибині буфета. Отже, ти знову дивовижно відзначився. Я все читала в пресі. Шкода, що в них не було кращих твоїх фото, але ти, мабуть, і радий? Словом, вітаю. Мабуть, приємно довести, що всі, хто не вірив у агенцію, помилялися. Включно зі мною, певно. Шкода, що я недостатньо підтримувала тебе, але тепер уже запізно. Не знаю, зрадієш ти, отримавши від мене листа, чи ні. Мабуть, ні. Ти так і не подзвонив у лікарню, а якщо і дзвонив, мені не переказали. Може, в глибині душі ти б зрадів, якби я померла? Проблема б вирішилася, а ти ж любиш вирішувати проблеми... Не вважай мене невдячною. Я відчуваю вдячність — чи принаймні одного дня її відчую. Але я знаю: ти зробив те, що зробив би для будь-кого. Це ж твій принцип, так? А я завжди хотіла від тебе чогось особливого — такого, чого ти б не зробив більше ні для кого. Кумедно, але я почала цінувати людей, які гідно поводяться з усіма, а не вибірково, проте вже трохи запізно, правда? Ми з Яго розлучаємося, він лише не хоче це поки що так називати, бо кидати схильну до самогубства дружину не дуже гарно, а в те, що це я кидаю його, ніхто не повірить. Те, що я тобі сказала в кінці, і досі правда. І так буде завжди.

Страйк присів на гостьове ліжко з мобільним у руках, так і не встигнувши натягнути другу шкарпетку. Сіре світло дощового ранку падало на екран телефону, який віддзеркалював бородате обличчя, що хмурилося до повідомлення, де було стільки від Шарлотти, що Страйк міг би написати його сам: позірна покора перед долею, намагання підбурити Страйка почати її втішати, вразливість, яку вона носить як зброю. Вона і справді покинула Яго? А де тепер дворічні близнята? Він перебирав у голові всі ті речі, які міг би їй сказати, щоб дати надію: що він хотів подзвонити в лікарню, що після спроби самогубства вона постійно йому сниться, що вона й досі посідає багато місця в його мріях, і звільнитися від цього неможливо. Він подумував проігнорувати повідомлення, але потім, уже відкладаючи мобільний, передумав і обережно, літера по літері, надрукував коротеньку відповідь.

Твоя правда, я зробив те, що зробив би для будь-кого. І це зовсім не означає, що я не радію тому, що ти жива, бо я таки радію. Але ти маєш жити заради себе і заради дітей. Я збираюся змінити номер. Бережи себе.

Перш ніж відіслати, він перечитав свої слова. Вона, понад сумнів, сприйме їх як удар, але після тої спроби самогубства Страйк багато передумав. Він завжди говорив собі, що не змінюватиме номеру, бо на ньому забагато контактів, але нещодавно зізнався сам собі, що волів зберегти канал зв’язку з Шарлоттою, адже хотів знати, що вона не може його забути так само, як він не може забути її. Прийшов час обрізати останню тоненьку ниточку. Він натиснув «Відіслати» й пішов одягатися далі.

Пересвідчившись, що зачинив обох котів Ніка й Ільзи на кухні, він вийшов з будинку. Поки він простував дорогою під дощем, прийшло ще одне повідомлення від Шарлотти.

Здається, ніколи в житті я ще нікому так не заздрила, як тій дівчині Робін.

А це Страйк вирішив проігнорувати.