— Ну, є ще отруйні речовини, які вилучили з кухні Дженіс,— заговорила Робін,— не кажучи вже про той факт, що вона спробувала отруїти чай Корморана, коли він прийшов до неї зі звинуваченнями. А ще є отруєна їжа, яку поліція знайшла в Айрін, і фотографії в рамочках на стіні, де серед інших висіли фото і Джоанни Гаммонд, з якою Дженіс начебто й не була знайома, і Джулі Вілкс, яка потонула в таборі Батліна в Клактоні. Поліція впевнена, що зможе отримати докази з могил інших жертв, навіть якщо результати експертизи по Марго виявляться непереконливими. Дженіс кремувала свого бойфренда Ларрі, але його коханка Клер була похована, і її вже ексгумували.
— Особисто я вважаю,— сказав Страйк, який упорався з половиною свого шматка торта, поки Робін говорила,— що вона згниє у в’язниці.
— Що ж, приємно це чути,— мовив Рой з полегшенням, а Синтія задихано зронила:
— Так, ні, безперечно.
Кицька на вікні озирнулася, а тоді повільно розвернулася назад і задивилася на дощ, у той час як її близнючка сонно м’яла светр Страйка.
— Ви ж двоє прийдете на похорон, так? — запитала Анна.
— Матимемо за честь,— відповіла Робін, бо Страйк щойно поклав у рота ще одну величеньку порцію торта.
— Ми... е-е-е... віддали всі приготування на Аннин розсуд,— сказав Рой.— Все вирішує вона.
— Хочеться, щоб у мами була справжня могила,— мовила Анна.— Щоб можна було прийти, розумієте... після всіх цих років, коли ми не відали, де вона. Хочу мати можливість будь-коли знайти її.
— Я вас розумію,— озвався Страйк.
— Ви просто не уявляєте, що зробили для мене,— повторила Анна втретє. Вона простягнула руку Уні, але дивилася на Синтію.— Тепер у мене є Уна, а ще Син, яка була мені чудовою матір’ю... Мама точно не помилилася, обираючи людину, яка мене ростила...
Обличчя Синтії скривилося, і Страйк і Робін тактично відвернулися: Робін поглянула на кицьку на вікні, а Страйк — на морський пейзаж над коминком. У шибки барабанив дощ, на колінах вуркотіла кицька, і йому пригадалося, як підстрибом віддалялася на хвилях урна-лілея. Попри задоволення від того, що він таки зробив задумане, у Страйка замлоїло у грудях, і стало шкода, що не можна подзвонити Джоан, розповісти їй, чим закінчилася історія Марго Бамборо, й востаннє почути від неї, як вона ним пишається.
За кілька днів Робін, прокинувшись уранці, побачила, що у щілину між фіранками вливається осіннє сонце. Глянувши на мобільний, вона з подивом виявила, що вже десята ранку, а це означало, що сьогодні вона виспалася так, як не висипалася вже цілий рік. А далі вона пригадала, чому їй не треба рано вставати: сьогодні дев’яте жовтня, її день народження.
На наступний вечір, тобто на п’ятницю, Ільза влаштовує святковий обід на її честь. Вона обрала й забронювала стильний ресторанчик, куди запрошені всі — і вони з Ніком, і Ванесса зі своїм хлопцем Олівером, і Барклей і Гатчинс зі своїми дружинами, і Макс зі своїм новим бойфрендом (світлорежисером його ТБ-шоу), і Страйк. А на сьогодні, власне на день народження, Робін не мала ніяких планів, хоча Страйк наполіг, щоб вона взяла вихідний. А зараз вона сиділа в ліжку, позіхаючи, й роздивлялася пакунки, які лежали навпроти неї на комоді,— всі вони були від її родини. У маленькому пакуночку від мами, здається, був якийсь ювелірний виріб — понад сумнів, на честь її ювілею. Коли Робін уже зібралася встати з ліжка, дзенькнув мобільний — і вона побачила повідомлення від Страйка.
Робін перечитала це двічі, неначе могла якось прогледіти вітання з днем народження. Не міг же
