Бентежна кров полностью

— Ми отримали просто неймовірного листа,— сказала Анна,— від її сина Кевіна. Ви знаєте, що він збирається прилетіти з Дубая, щоб свідчити проти неї?

— Знаємо,— озвався Страйк, бо Джордж Лейборн тримав його в курсі поліційного розслідування.

— На його думку, пише він, те, що мама його тоді обстежила, врятувало йому життя,— сказала Анна.

Робін зауважила, що Анна почала кликати Марго «мама», хоча раніше називала її тільки «моя мати».

— Це дивовижний лист,— кивнула Кім.— Кевін так багато вибачається, неначе в чомусь винен.

— Сердега,— тихо зронила Уна.

— Він пише, що картає себе за те, що не пішов у поліцію, але хіба дитина може повірити, що її мати — серійна вбивця?.. Я просто не можу,— знову сказала Анна, звертаючись до Страйка понад головою кицьки, яка муркотіла в нього на колінах,— висловити вам обом, що саме зробили ви для мене... для нас усіх. Невідомість була просто жахлива, а тепер я точно знаю, що мама не покинула нас із власної волі і що вона померла... ну, доволі легко.

— Її смерть,— сказав Страйк,— була майже безболісна.

— І я точно знаю, що вона мене любила,— мовила Анна.

— Ми завжди...— почала була Синтія, але її падчерка швидко сказала:

— Знаю, ви завжди мені це казали, Син, та коли не знаєш, що сталося насправді, залишаються сумніви, хіба ні? Та коли я порівнюю себе з Кевіном Бітті, то почуваюся так, наче мені ще дуже пощастило... А знаєте,— запитала Анна у Страйка і Робін,— що ще знайшли, коли маму... ну знаєте... витягнули з цементу?

— Ні,— мовив Страйк.

Синтія тонкою рукою гралася з обручкою — крутила її на пальці.

— Медальйон, який їй подарував тато,— сказала Анна.— Він потемнів, та коли його відчинили, моя світлина всередині була як новенька,— промовила Анна, і зненацька її очі знову заблищали від сліз. Уна простягнула руку й поплескала Анну по коліну.— Кажуть, мені його повернуть, коли закінчаться всі процедури.

— Як гарно,— тихо зронила Робін.

— А ви чули, що знайшли в її сумочці? — запитала Кім.

— Ні,— відповів Страйк.

— Нотатки з прийому Тео,— сказала Кім.— Усе читабельне — шкіра їх захистила. Її повне ім’я було Теодозія Лавридж, вона була з родини кочівників-пейві. Марго підозрювала позаматкову вагітність і хотіла подзвонити в «швидку», але Тео сказала, що її відвезе хлопець. З нотаток Марго можна зробити висновок: Тео боялася, що про вагітність дізнається її родина. Схоже, їм не подобався її хлопець.

— Ось чому вона так і не відгукнулася? — мовила Робін.

— Мабуть,— відповіла Кім.— Бідолашна дівчина. Сподіваюся, у неї все закінчилося добре.

— А можна поцікавитися,— подивився Рой на Страйка,— які перспективи, на вашу думку, має справа проти Дженіс Бітті? Бо ми... не знаю, що кажуть ваші знайомі з поліції... ми чули, що судмедесперти так і не змогли довести, що Марго накачали ліками.

— Поки що не змогли,— підтвердив Страйк, який учора ввечері розмовляв з Джорджем Лейборном,— але я чув, що вони збираються використати новомодний спосіб пошуку слідів хімічних речовин у цементі, в якому лежало тіло. Гарантій немає, але нещодавно в Штатах цей метод успішно використали.

— Але якщо вони так і не зможуть довести, що її приспали,— сказав Рой з напруженим виразом в очах,— справа проти Дженіс базуватиметься лише на непрямих доказах, правильно?

— Її адвокат намагається виправдати її, судячи з його коментарів пресі,— мовила Кім.

— Йому доведеться багато попрацювати,— сказав Страйк.— Захист має надати пояснення, чому телефон, який належав неіснуючій соцпрацівниці, знайшли в її будинку і чому Аторни мали цей номер. Родичі Аторнів з Лідса впізнали її як жінку, яка допомогла їм вичистити квартиру. Глорія Конті готова приїхати свідчити стосовно пончика в холодильнику і нападів блювоти у них з Вілмою, а Датвейт збирається дати свідчення...

— Справді? — зронила Уна, і її обличчя проясніло.— Ох, це добре, ми хвилювалися, що він...

— Гадаю, він нарешті усвідомив, що єдиний вихід для нього — пройти через це,— сказав Страйк.— Він готовий засвідчити, що відколи почав їсти те, що варила Дженіс, у нього почалися симптоми отруєння, а головне, що Марго під час останньої консультації порадила йому не їсти нічого, приготованого Дженіс.

— А ще ж ми маємо свідчення Кевіна Бітті, що його донька випила відбілювач, коли залишалася під опікою Дженіс, і що мати і його самого поїла «особливими напоями», після яких йому ставало зле... Що ще? — звернувся Страйк до Робін, заохочуючи її продовжити, бо йому дуже хотілося поїсти торта.