— Сумніваюсь, що втікачі ховаються в місцях, куди можна доїхати машиною.
— Кейтаро, але… — зніяковів Хедхантер. — Мої люди не вміють їздити на байках.
— Що? Ти це серйозно?
— Так.
— Невже… всі? — очі старого Джепа невдоволено звузилися.
— Крім Джеро і мене.
— Як це так?
— Вони росли в Анголі та Намібії. Хлопців навчали вбивати, а не гасати по горах на спортивних мотоциклах. У нас байки не популярні.
— Гаразд, поїдете вдвох. Візьмете з собою Джеффрі, малий точно тямить, як керувати «Ямахою», — Джеп промовляв безтурботно. — Подумаємо, може, пошлемо ще когось.
Ріно скреготнув зубами.
— Я не хочу їхати на мотоциклах. Я в машинах не почуваюся безпечно. Якщо ми сунемося в пустелю на байках, вони нас порвуть.
— Не порвуть, — рубонув Кейтаро. — Не перебільшуй. Крім того, на машинах ви від’їдете не далі, ніж на кілька сотень метрів від ґрунтових доріг. Так ми будемо шукати ботів до нового року. Цього разу ти мусиш подбати, щоб повернутися на базу задовго до темряви.
— У нас немає вибору, — додав Ральф і повернувся спиною до вікна.
— Твоє завдання, — уточнив Кейтаро, — знайти сліди і по можливості локалізувати лігво. Боти десь ховаються протягом дня. Вони не можуть постійно триматися на сонці, — чмихаючи ніздрями, Ріно кивав. — Тільки не лізь на рожен. За людей відповідаєш головою. Як тільки знайдеш «малюків» чи хоча б визначиш, де вони ховаються, завертай усіх назад.
— Я зрозумів, Кейтаро, — опустив голову Ріно.
— Тоді до завтра.
Хедхантер підвівся і, невиразно попрощавшись, залишив кабінет. Кейтаро та Ральф довго сиділи за столом, дискутуючи про те, куди зникли боти і чим вони зараз займаються.
Тієї ночі «малюки» не прийшли.
Не прийдуть вони і завтра.
Одним з проявів типово хаотичної системи є урагани.
Наукове вивчення ураганів бере свій початок у 70-х роках XX століття. Займатися руйнівними циклонами почали в Японії та США, де ці природні явища трапляються найчастіше, нерідко залишаючи по собі жахливі спустошення. Вчені підмітили, що тільки ~10 % новоутворених циклонів досягають стадії зрілих ураганів. Це означає, що в природі існує цілий ряд чутливих чинників, які не дають ураганам сповна розвинутися. В Інституті передових ідей NASA почались розробки комп’ютерних програм для моделювання поведінки ураганів з метою оцінювання факторів, які впливають на їх розвиток. Виявилось, що основною живильною силою ураганів є енергія, що виділяється при конденсації водяної пари у висхідних потоках повітря, і достатньо охолодити воду під епіцентром молодого циклона хоча б на 0,75–1,5 °C, щоб буревій затихнув сам по собі. Разом з тим було експериментально з’ясовано, що подіяти на сформований ураган — затія марна й нездійсненна. Не існує жодної можливості погасити таку колосальну енергію…
У той час, коли Кейтаро та Ральф радилися про те, як приборкати непокірних ботів, у пустелі, неподалік від лабораторій, дещо відбувалося. Чоловіки навіть припустити не могли, що все зайшло настільки далеко. Ніхто в «NGF Lab» не підозрював, що ситуація в Атакамі вже сягнула стадії зрілого урагану.
Вівторок, 18 серпня, 18:58 (UTC –4)
Шосе № 23 «Сан-Педро — Калама»
19 км на захід від Сан-Педро
Брудно-білий джип «Nissan», що колись належав одному селянину з Сан-Педро, перевальцем сунув з півдня перпендикулярно до траси № 23. Машина рухалась неквапно, іноді ривками, скидалось на те, наче щось не в порядку зі зчепленням чи коробкою передач, або ж водій не так давно сів за кермо повнопривідного автомобіля.
Незабаром «Nissan» дістався роздовбаної шосейки, вишкрібся на асфальт і став. Кілька хвилин позашляховик нерухомо стримів акурат посеред дороги, перегороджуючи шлях. Водій немов заснув за кермом, так і не вирішивши, куди далі їхати. Спливло хвилин сім, перш ніж мотор знову загарчав. Джип ривками розвернувся ліворуч і, петляючи, помчав на захід у напрямку Калами. Час від часу його зносило то на ліве, то на праве узбіччя. Випадковий спостерігач, безперечно, вирішив би, що водій п’яний, як чіпок, настільки налиганий, що може вкоротити собі віку на практично безлюдній дорозі.
У салоні розмістилося четверо замурзаних дванадцятирічних хлопчаків. Чотири пари синіх очей холодно зблискували у півтемряві салону. У кожного на колінах лежав чорний дробовик «Mossberg 500» з повним магазином набоїв.
Якимось дивом проїхавши Каламу і не задавивши при цьому жодного чилійця, квартет озброєних неповнолітніх хлопчиків виїхав на трасу № 24, що сполучає Каламу і Токопійю. Проминувши Чукуйкамату[72], голий хутір з кількох саманових хижок, який межує з Каламою на півночі, вони помчали пустельним шляхом у напрямку океану. Тепер уже значно впевненіше тримаючись дороги…
Вівторок, 18 серпня, 22:41 (UTC –4)
Північна околиця містечка Токопійя
Узбережжя Тихого океану, Чилі