Омар ель Саїд побачив і тінь, і самого Ріно Ґроббелаара, але, зауваживши габарити південноафриканця, не насмілився втручатися. Він розтулив рота, бажаючи попередити свого напарника, проте не встиг витиснути ні звуку. О 9:27 22 січня 2015-го для Леонардо Каберри завершилося. Преподобний Ріно Ґроббелаар замахнувся й щосили ввігнав свій кулак у потилицю мексиканця. Від удару Каберра дзьобнув себе підборіддям у груди, а тоді, не пискнувши, усією вагою наліг на Макаку та притиснув того до тротуару.
(Трохи згодом, під ранок п’ятниці, коли мексиканець очуняє, Омар ель Саїд розкаже Каберрі про здоровенного, неначе мамонт, чолов’ягу з комірцем священика на мамонтячій шиї, синцем на півобличчя та кулаками завбільшки з покришки від трактора, який, ні сіло ні впало, підкрався до нього ззаду і без попередження однією із цих, прости Господи, тракторних покришок торохнув по його чорнявій мексиканській макітрі. Каберра, звісно, не повірить. А може, й повірить, але соромитиметься визнати, що його так легко нокаутували, а відтак надалі розповідатиме всім, що напередодні перегрівся на сонці й утратив свідомість від перенапруження та теплового удару.)
Джеймі Макака щось лепетав, виборсуючись з-під нокаутованого мексиканця, а преподобний Ґроббелаар повернув голову наліво та запитально подивився на бороданя. Омар примирливо підняв руки, показуючи, що він тут просто так, собачку вигулював чи щось таке, та з якоїсь причини той жест здався Ріно недостатньо переконливим. Ґевал рвонув уперед і, перш ніж Омар ель Саїд устиг зреагувати, схопив ліванця за шию лівою рукою. Ще через секунду кулак правої з достобіса лячним, неначе динаміками підсиленим, «ТРІСЬ!» зустрівся з бородатою головою араба. Удар припав просто на підборіддя, і його виявилося цілком достатньо, щоб вибити Омара з реальності. Ріно, не розуміючи, що бородань утратив зв’язок із дійсністю, труснув ліванця та щось проговорив просто в бородате обличчя. Певна річ, Омар ель Саїд не почув ні слова. Тимур, який, роззявивши рота, стояв з іншого боку дороги, і бачив, як підломилися, смикнувшись, ніби через них пропустили струм, ноги чорнявого бороданя, у тому не сумнівався. Навряд чи чоловік, чиї ступні, завернувшись, немов у ганчір’яної маріонетки, волоклися по землі, а голова теліпалася, як прив’язана мотузкою до шиї надувна кулька, впродовж найближчих кількох годин зможе що-небудь почути.
Бруно Верґара, спостерігши, як розвивається ситуація, завів двигуна і помчав геть — на північ, до шосе, що виходило на Панамерикану, і далі, — не спиняючись і не переймаючись тим, як його напарники добиратимуться додому, аж до Токопійї. Верґара ніколи не зустрічав Джеймі Макаку особисто, зате чув про пігмея достатньо, щоб не картатися через покинутих напризволяще товаришів. Як то кажуть, своя сорочка завше ближче до тіла. А ще він думав, що квартира на сході Токопійї і так була затісною.
Зрештою преподобний Ґроббелаар збагнув, що бородань не опирається та не реагує, і з відразою відкинув його. Араб гепнувся на спину, розкинувши врізнобіч руки. По тому Ріно нахилився, відшпурнув геть кістляве тіло мексиканця та допоміг Джеймі підвестися. Макака все ще кривився і тихо постогнував, цідячи повітря крізь стиснуті зуби. Живіт зотлівав у вогні — трикляті гази ніяк не відходили.
Тимур і Лаура перебігли дорогу та зупинилися по обидва боки від Ріно.
— Ти о’кей, фелла? — захриплим від адреналіну голосом запитав преподобний.
— Я думаю, він не розуміє англійської, — припустила Лаура.
Джеймі звів голову й утупився вологими від сліз очима в обличчя велетня. За мить погляд ковзнув донизу, на посірілий від бруду та поту комірець священнослужителя. Банькаті очі Макаки ще більше округлилися. Гримаса болю поступилася місцем здивуванню, а потім навіть більше — благоговійному переляку. Джеймі згадав, як 1 вересня 2009-го ледь не пристрелив велетня тому, що той назвав його «чикою». Насправді Ріно не мав наміру ображати коротуна, якраз навпаки, хотів подякувати за гроші, а відтак весело промовив: «Muchas gracias, chica!»[74], — сплутавши слова
Те, що сталося далі, цілковито шокувало Тимура, Ріно та Лауру. Джеймі, не зводячи погляду з південноафриканця, переступив через простягнуті ноги Каберри та стиснув поміж долонями праву руку Ґроббелаара.
