-Кажу, ти ж Василь... та ще р╕зьбяр по каменю... а не якась курва бродяча.
Ликових знову судорожно проковтнув, а його оч╕ наповнилися вологою.
-Отже, тод╕ посн╕дай як людина, - продовжував я. - Ск╕льки треба, щоб ви╖хати зв╕дси? Ск╕льки кошту╓ м╕сце на судн╕?
-Е-е-е... треба одна ср╕бна "новоградка"... Але ж справа не в цьому, - Ликових з╕тхнув. - ╤нструмент шкода. В╕н був мо╖м хл╕бом... Його мен╕ ще батько давав...
-Ось що, Василю, отрима╓ш п╕втори "новоградки", якщо проведеш мене по столиц╕. Я тут вперше, боюсь заблукати.
-А-а-а, - Ликових в╕д подиву ╕ язик проковтнув. - Але ж... але ж це дуже багато! Я не можу взяти ст╕льки...
-Ти не береш, а заробля╓ш. Пий узвар, до╖дай кашу ╕ гайда в м╕сто.
Знову пристрибала д╕вчина ╕ принесла другий кухоль. Я розлив нап╕й та зробив ковток. Тут на пороз╕ з'явилися тро╓ стражник╕в. Судячи з усього вони поверталися ╕з порту в м╕сто та зайшли випити пива. Чолов╕ки пройшли всередину, озирнулися ╕ попрямували до в╕льного столу.
Ликових трохи з╕щулився ╕ в╕двернувся уб╕к.
-Що, знайом╕ пики? - запитав у нього.
Василь стримано кивнув, а пот╕м пошепки додав:
-Он т╕ дво╓ мене ╕ виштовхали з М╕ського приказу. А той, що л╕воруч, взагал╕ хот╕в в л╕с загнати, мов, н╕чого в столиц╕ вештатись. Кожного разу, як мене побачить, завжди лупить по... по...
Договорити Василь не встиг, бо його пом╕тили. Стражники про щось переговорили м╕ж собою ╕ попрямували до нас. Одна з д╕вчат раптом схопилася ╕ поб╕гла кудись по сходах нагору, судячи з усього, кликати хазяйку.
Ликових хот╕в п╕двестись ╕ п╕ти, але я взяв його руку ╕ примусив с╕сти назад:
-Пий узвар... Дуже смачний...
Василь взяв кухоль ╕ тут же знову поставив його на м╕сце.
-Снова ти? - пробасив здоровезний стражник в довгому багряному плащ╕. - Т╓бя кто с л╓са-то випуст╕л? Кто дозвол╕л зд╓сь появляца, срань ти подзаборная?
-К╕р╕л, та ч╓го ти с н╕м воз╕шся? - крикнув другий стражник. - Гон╕ етого дармо╓да в л╓с, гд╓ ╕м вс╓м ╕ м╓сто!
-Точно! - розшерепився на весь рот трет╕й чолов'яга. - Вам, л╓шакам умойрск╕м, ч╕ ╕нгоск╕м, тока в болотах сво╕х ╕ с╕д╓ть. Ан н╓т - всйо в стол╕цу норовят забраца!
Здоровань немов мене ╕ не бачив. В╕н нагло став б╕ля нас, при тому натягнувши на обличчя дурнувату посм╕шку, явно оч╕куючи забави. Стражник потягнувся схопити Василя за ком╕р. Його товариши, що стояли трошки осторонь, з подивом побачили, як цей чолов'яга раптом р╕зко нахилився вперед ╕ з ус╕╓╖ сили в'╖хався пикою в ст╕л. На б╕лосн╕жну скатертину бризнула кров.
Стражник заскиглив, наче вжалений собака, ╕ став голосно вс╕х матюкати. Я м╕цно стиснув в руц╕ кухоль ╕ приготувався до наступного кроку. Закриваючи одн╕╓ю рукою розквашений н╕с, другою здоровань потягнувся до меча. В╕н не встиг витягнути його ╕ до половини, як отримав кухлем прямо по к╕сточках кулака. ╤ знову скиглення, крут╕ння навколо себе дзи╜ою та нова порц╕я матюк╕в.
Напарники нарешт╕ допетрали, що в╕дбува╓ться, ╕ кинулися до мене, при тому заважаючи один одному. Я п╕дскочив з лави ╕ ткнув найближчого чоботом по кол╕ну. В╕н заверещав, тут же впав, хапаючись обома руками за забите м╕сце. Трет╕й стражник на секунду стороп╕в, оглядаючи сво╖х товариш╕в, але пот╕м з╕брався духом ╕ кинувся з кулаками.
Махав в╕н ними дуже профес╕йно. Я нав╕ть ледве встиг ухилитися в╕д прямого в щелепу. Ще один такий удар ╕ прощавайте зуби.
Зробивши швидкий крок вперед, тим самим зближуючи дистанц╕ю м╕ж нами, я виставив л╕коть, ц╕лячись прямо в обличчя стражнику. Удар вийшов не наст╕льки потужним, як планувався, але досить ефективним. Нападник впав навзнак, зач╕пляючи сус╕дн╕й ст╕л.
Отже, нападники лежать та стогнуть. Ну от ╕ вся б╕йка. Нав╕ть якось нудно.
-Цей? - запитав я у переляканого Василя, вказуючи на самого першого стражника, того що був з розбитим носом.
-Т-т-так, - ледве видавив Ликових ╕з себе.
-Прекрасно... Ось що, шановний охоронець порядку, - промовив я, наближаючись до стражника. - Мен╕ чогось зда╓ться, що ти не там несеш службу.
-Когда кажеца.., - зак╕нчити я йому не дав, бо щосили за╖хав йому п╕д дих, а наступним ударом вр╕зав в лоб.
Гепнувся здоровань з таким звуком, н╕би м╕ська ст╕на обвалилася. З б╕льш-менш притомних залишився т╕льки той стражник, що сид╕в з забитим кол╕ном.
-Ну, давай до тебе, якщо ╕нш╕ мовчать, - я прис╕в б╕ля нього.
-Ч╓го хоч╓ш? - зло, але все ж злякано прогарчав стражник.
-Де його ╕нструменти? - хитнув я вб╕к Василя.
-Как╕╓ ещйо.., - побачивши занесений кулак, чолов'яга вмить заговорив по-╕ншому: - Стой! Стой! Я д╓йств╕т╓льно н╕ч╓го н╓ знаю. На кой нам ╓го ╕струм╓нти?
-Тоб╕ вони точно не треба, бо звик жити на халяву... ╤ все ж?
-Е-е-е... н╓ знаю... надо у Ж╓р╓ха спраш╕вать... Ж╓р╓ха Грабова... Ето ╓го люд╕шк╕ баловал╕сь...
-Балувались? А якщо я зараз побалуюся?
-Да стой ти! - перелякався стражник. - Я б╓з подначк╕ сказал...
-Де його знайти? Твого Жереха?
-Обично на портовой площад╕. Там ╓го вотчина...
-Багато в╕дст╕ба╓ вам, той Жерех?
Тут виб╕гла Корчакова. Вона глянула на побо╖ще ╕ сплеснула руками:
-Ой, мамо, що ж це таке?
