Висок╕ кам'ян╕ мури, що розд╕ляли Торговий Ряд ╕з Г╕берл╕нгським кварталом були ще частково недороблен╕. Ми д╕йшли до брами ╕ за к╕лька секунд вибралися до широчезно╖ площ╕. Мене в╕дразу вразила характерна в╕дм╕нн╕сть арх╕тектури, а саме - пузат╕ округл╕ будиночки... При чому майже вс╕ дерев'ян╕...
Не скажу, що вони були акуратн╕, проте огиди не визивали. Б╕льш-менш доглянуте село. Т╕льки з брук╕вкою.
Ось такий в╕н, Г╕берл╕нгський квартал. То тут, то там снували "ростки" в нац╕ональному одяз╕ - р╕знокольорових кл╕тчатих килтах. Але були ╕ т╕, що носили якусь гримучу сум╕ш в ельф╕йсько-г╕берл╕нсько-людському стил╕. Було ╕ см╕шно, ╕ ц╕каво одночасно. Людей тут було малувато, а ось ельф╕в - взагал╕ жодного. Хоча, якщо пригадати сво╖ прогулянки Торговим Рядом, то там теж дуже р╕дко траплялися ельфи... А ось г╕берл╕нг╕в - чимало.
Ромашка рад╕сно п╕дскочила ╕ кинулась кудись б╕гти. Я т╕льки рота встиг в╕дкрити, а пот╕м махнув рукою. Про себе лише посм╕хнувся стосовно дитячо╖ безпосередност╕. А, в ╕ншому, д╕ти ╕ серед г╕берл╕нг╕в д╕ти.
Озирнувся, хот╕в було повертатися назад, а пот╕м вир╕шив трошки пройтися по цьому кварталу. На в╕дм╕ну в╕д Торгового Ряду, тут брук╕вка була не така чиста. У багатьох м╕сцях видн╕лися купи см╕ття ╕ к╕нського гною. Навколо продавали багато риби: ╕ солоно╖, ╕ в'ялено╖, ╕ св╕же сп╕ймано╖. ╥╖ носили в корзинах, варили в величезних чанах, смажили на пательнях... потрошили... сушили... солили...
Загалом, навколо була суц╕льна риба. А ж╕нки-господин╕ д╕ловито крутилися б╕ля торговц╕в, вибираючи щучок, омул╕в та карас╕в.
Маленьк╕, схож╕ на к╕шок, д╕тлахи з ц╕кав╕стю розглядали мою персону. Одному такому я посм╕хнувся ╕ нав╕ть п╕дморгнув, а той раптом злякався та кинувся б╕гти геть.
Невже люди тут р╕дк╕сне явище? - промайнуло в голов╕. ╤ тут же я побачив величезну людську ф╕гуру, яка на фон╕ маленьких волохатих г╕берл╕нг╕в виглядала просто разюче. Якась мить, ╕ я зрозум╕в що це Першосв╕т.
В╕н сид╕в б╕ля величезного казана, тримаючись руками за голову. Поряд метушилися к╕лька сердитих г╕берл╕нг╕в, як╕ щось кричали на сво╖й мов╕.
Обличчя Першосв╕та було дуже опухлим, а п╕д л╕вим оком видн╕вся синець. Одяг м╕сцями порваний. В╕д хлопця за версту несло перегаром в╕д якогось дешевого п╕йла.
-Гей, друже, добре вигляда╓ш! - посм╕хнувся я.
Першосв╕т п╕дняв каламутн╕ оч╕ й довго вдивлявся в мо╓ обличчя.
-Боре? - пробурмот╕в в╕н. - Як мен╕ хр╕ново...
Г╕берл╕нг╕ завмерли ╕ з часткою ц╕кавост╕ подивилися на мене.
-Що трапилося? - спитав я хлопця.
-Не пам'ятаю, - знизав той плечима.
Ан╕ збро╖, ан╕ ременя... нав╕ть торби нема╓... Можу побитися об заклад, що грош╕ у Першосв╕та теж були в╕дсутн╕.
-Як в╕н у вас опинився? - звернувся я до сердитих г╕берл╕нг╕в.
-Припхався п╕вгодини тому! - неохоче в╕дпов╕в один з них. - Зламав нам воза... розсипав горщики... деяк╕ взагал╕ розбив... Хто заплатить за те?
-Спок╕йно... спок╕йно... Я все оплачу.
Щось щастить мен╕ сьогодн╕ на добр╕ справи. При так╕й вдач╕, ввечер╕ сл╕д оч╕кувати на нагороду...
-Добре погуляв, - я прис╕в навпоч╕пки б╕ля Першосв╕та ╕ оглянув його синяк та подряпини. - Бився?
-Не пам'ятаю, - хлопець дохнув мен╕ в обличчя моторошною сум╕шшю винних пар╕в. - Зайшов до шинку... Все чинно так... скатертина, посуд... д╕вчата... Замовив пива... по╖сти... а пот╕м як в туман╕... Зда╓ться, з кимось зчепився...
-Це пом╕тно! Ти йти можеш?
Хлопець знизав плечима та пробурмот╕в, що спробу╓. ╤ тут же обблював сво╖ черевики.
-Ех, хлопчисько! - сердився я. - Другий день в столиц╕ й вже встиг вляпатися в г╕вно!
Я п╕д╕йшов до г╕берл╕нг╕в, розрахувався за бит╕ горщики та в╕зок, а пот╕м повернувся до Першосв╕та, який все ще намагався п╕двестись. В цей час до нас наблизився якийсь старий, з виду поважний, г╕берл╕нг. Позаду нього тупот╕ли ще дво╓ (судячи з усього - брати). ╤ всю цю процес╕ю оточувала чимала к╕льк╕сть озбро╓них г╕берл╕нг╕в. Схоже, то була м╕сцева стража, чи хтось на кшталт цього.
-Доброго дня! - хрипко промовив старий. Висока хутряна шапка на його голов╕, с╕пнулася вб╕к, ледь в╕н кивнув мен╕.
-╤ вам, шановний, - в╕дпов╕в я.
-Ми, - продовжив г╕берл╕нг, - Сив╕... г╕берл╕нгськ╕ посли в Новоград╕... куриру╓мо питання нашо╖ громади...
Прозвучало якось оф╕ц╕йно. Я би нав╕ть додав - занадто. ╤ все ж, не дивлячись на холодн╕сть тону, як най можна вв╕чливо промовив у в╕дпов╕дь:
-Дуже при╓мно.
-Зараз склалася... скаж╕мо так - дещо дел╕катна ситуац╕я, - продовжив посол. Його колючий погляд не об╕цяв при╓мну розмову. - Ваш друг пошкодив не т╕льки возик... Поки в╕н ходив нашим кварталом, поки приходив до тями...
-Що трапилося? - напружився я.
-Айстри... кв╕ти... Ваш товариш витоптав ц╕лу д╕лянку айстр...
Я гарячково намагався второпати про що мова. Айстри... айстри... Це кв╕ти? ╤ що?.. Першосв╕т витоптав кв╕ти... Що за н╕хаз╕вня?
-Перепрошую, але я ╕ дос╕ не розум╕ю, про що ми говоримо?
В голов╕ був повний сумбур ╕ зда╓ться Сив╕ зрозум╕ли мою розгублен╕сть. За мить посол пояснив, що айстри висаджують б╕ля входу до будинк╕в, щоб ц╕ кв╕ти в╕дганяли б╕ди та непри╓мност╕.
-╤-╕-╕? - я закл╕пав очима.
