-Не дурний-бо... Це Розшуково╖ приказ.
-Точно так, - недобре посм╕хнувся Жуга. - До реч╕, за тебе вже приходили замовити сл╕вце... Ельфи... Т╕ ще пронири. Вже д╕зналися, що ти тут... Проте саме по соб╕ це не дивно, адже на тому загадковому... та╓мничому остров╕ ти виявив вбивць Клемента д╕ Даз╕р╓... Виявив та вбив ╖х за негласним проханням Аманди.
-╤ що? - напружився я.
-Виходить, ти н╕бито працю╓ш на родину д╕ Даз╕р╓... Отаку ╕стор╕ю мен╕ зараз ╕ пропонують взяти за факт... Ц╕каво, так?
-Що тоб╕ "ц╕каво"? - я навмисно говорив з неповагою, навмисно тикав. Подивимось наск╕льки вистачить цього Жуг╕.
Той прис╕в б╕ля мене навпоч╕пки. Ми зустр╕лися з ним поглядами.
-Ц╕каво, що це лише один б╕к ╕стор╕╖, - в╕дпов╕в ╤са╓в. - А ось з ╕ншого розпов╕дають не менш захоплюючу казочку.
-Ти про кан╕йську шляхту зараз торочиш?
-Угу... З╕ сл╕в шановного панства, яке ти примудрився образити, будучи на тому клятому остров╕, виходить наче...
-Дай вгадаю. Наче я найманець?
-Найманець... вбивця, який був знайомий з бунт╕вниками. А саме ╕з С╕верськими.
-Овва! Так вони не захищаюсь цю с╕мейку?
Жуга почухав н╕с та загадково хмикнув.
-За пов╕домленнями, - неголосно промови в╕н, - як╕ нам передали до нападу на Клемента ╕ його алод, виходило, наче ти прибув з ╤нгосу... та був рекомендований в заг╕н особливих доручень. Так?
Це перев╕рка, чи що? - промайнуло в голов╕. Тон, з яким ╤са╓в мен╕ все це розпов╕дав, не об╕цяв н╕чого хорошого. Було в тому щось п╕дступне, якась пастка...
-Якщо ти кажеш, то так, - спробував знизати я плечима.
-Ммм... ╢ одна б╕да... В живих вже нема╓ жодно╖ людини, яка тебе рекомендувала!
-Тобто? ╤ що ж ними трапилося?
-Померли! - якось ╕рон╕чно в╕дпов╕в ╤са╓в. - Мало того, ми не змогли найти н╕кого з ╤нгосу, хто би знав тебе особисто... Вс╕ описи непрям╕... Хтось щось чув, та не б╕льше. Ц╕кава розпов╕дь?
-Ц╕кава, - вичавив я ╕з себе. - ╤ що ж, вс╕ листи з рекомендац╕ями несправжн╕?
-Як раз напроти! Справжн╕!
-Так що ж ви хочете?
-Роз╕братися, - Жуга почав ходити туди-сюди, заклавши руки за спину. - Хочу ретельно у всьому роз╕братися. Зна╓ш, Боре, ╓ ще один нюанс, як то кажуть ельфи. Ще одна особлив╕сть... Це зв╕ти деяких св╕дк╕в, як╕ повернулися з острова разом ╕з тобою. За ними виходить н╕бито ти дуже непогано волод╕╓ш мечем, влучно стр╕ля╓ш. ╤ ось ще сьогодн╕ з'ясувалося, що ╕ в рукопашн╕й непогано вправля╓шся... Отже ма╓мо наступн╕ ц╕кавинки. Ти спритний, хитрий, у в╕дм╕нн╕й форм╕... жорстокий до супротивника... непоганий тактик, - все це Жуга перераховував, роблячи крок за кроком у напрямку свого столу. Пот╕м раптом зупинився ╕, повернувшись до мене, кинув: - Оце п╕дготовка!
-Чи не диво! Стр╕ляти, фехтувати... Що там? Битися на кулаках? Сходи в слоб╕дськ╕ шинки, ти там ╕ не таке побачиш.
-Уж пов╓рь мн╓! Я ╕ н╓ так╕х пов╕дал на свойом в╓ку. ╤ кто ж╓ т╓бя, брат╓ц, подготавл╕вал? Точно не ми... не кан╕йци... Ст╕ль не тот...
Жуга сипав ельф╕йськими сл╕вцями. Може хот╕в мене чимось вразити, а може то була його особлив╕сть... Проте через це я не завжди встигав второпати значення сказаних речень. "Тактик", "нюанс", "стиль"... Десь на п╕дсв╕домому р╕вн╕ я н╕бито був близький до розум╕ння, але все ж сердився через под╕бн╕ забаганки ╤са╓ва.
-╤ чий же то почерк п╕дготовки? - спитав я голову приказу. - ╤мперський?
-Можливо, - погодився Жуга. Судячи з його тону, в╕н також розглядав цей вар╕ант. - А можливо ╕ н╕. Бачиш яка заплутана ╕стор╕я?
-Н╕чого заплутаного... То ти сам все ускладню╓ш. Чим прост╕ше пояснення, тим ближче воно до правди. А все ╕нше - в╕д Н╕хаза... в╕н той ще шахрай, вм╕╓ людський мозок припорошити.
-Так де ти навчився под╕бному?
-В б╕йках... то тут, то там... Все приходить з досв╕дом.
-╤ де ж ти набрався того досв╕ду? В яких таких б╕йках? Чи, вибачай, на ╤нгос╕ було де практикуватись? - Жуга повернувся до мене ╕ р╕шуче наблизився. В╕н прис╕в та зв╕дкись витягнув н╕ж. - Так хто ти такий?
-Бор... Я - Бор.
-З╕знайся, ти коли-небудь був на Свят╕й Земл╕?
-Чого я там забув! Битися за церковн╕ забобони?
-Ну, Свята Земля - алод чималий... Це не т╕льки п╕рам╕да Тенсеса, чи джунгл╕ Текуан╕, або болота Тех╕о, - з╕щулившись, виблискував сво╖ми знаннями Жуга. - Зв╕сно, що в ру╖нах старих м╕ст - М╕ктлан╕ та Ускул╕ - тебе робити н╕чого... А ось на плато Коба... на Ельджун╕ ц╕кавих м╕сць вистача╓. Наприклад в╕льний порт Такал╕к. Там вештаються т╕ ще молодц╕. До реч╕ з ось так╕м же загаром, як в тебе... Ну що скажеш?
-Ще раз повторюю, я не пам'ятаю, щоб в╕дв╕дував Святу Землю! ╤ м╕ж ╕ншим, як бути з рекомендац╕йними листами? Вони ж правдив╕? Нема╓ приводу ╖м не дов╕ряти, так?
-Ну, листи листами... Тут ти, Боре, д╕йсно ма╓ш рац╕ю. Проте твоя особа в╕д того не ста╓ менш загадковою, - Жуга нервово заходив вилицями. В╕н знову з╕щулився та почав спритно грати лезом. - Що ж, друже, ми будемо з тобою робити?
-Слухай, давай припинемо ходити околясом! Якщо ╓ пропозиц╕я, то я уважно слухаю.
-А якщо нема╓?
-Як нема, то й дарма! Якщо так, тод╕ й нар╕кай на себе. А мен╕ байдуже...
