Я не чинив опору ╕, по-мо╓му, це змусило нападник╕в трохи занервувати. Зробивши вигляд, що тиск на плеч╕ змушу╓ мене опускатися до столу, я нахилив голову ╕ потягнув чолов╕ка позаду себе вниз. В╕н п╕ддався та нал╕г сильн╕ше. Рудий тепер не м╕г вдарити по обличчю, бо заважав ╕ ст╕л, ╕ його напарник, який тримав мене за руку.
-А ну-ка, подн╕м╕т╓ етого засранца! - бадьоро прокричав хлопець, при тому закачуючи рукав на правиц╕.
Я вперся ногами ╕ вскочив, одночасно в╕дкинувши голову назад. Потилиця глухо луснула у щось м'яке. Пролунав хруск╕т та майже ж╕ноче: "Ай-й-й!" Зда╓ться вмазав по носу... Я знову р╕зко нахилився ╕ також р╕зко вскочив, в╕дкидаючи голову назад. Цього разу удар вийшов потужн╕шим ╕ чолов'яга, голосно лаючись, з╕скочив з мо╖х плечей. Боковим зором я пом╕тив його ногу ╕ з ус╕╓╖ сили в'╖хав в кол╕но. Жал╕ти не став: зламаю так зламаю!
Ох в╕н ╕ заверещав! Наче свиня перед смертю.
Це в╕двол╕кло ╕нших нападник╕в. Я скористався ╖хньою розгублен╕стю та вр╕зав по кол╕ну тому, що був праворуч. В╕н зойкнув, звалився на дерев'яну п╕длогу... Отже, м╕й правий кулак зв╕льнився.... В╕н ╕з смачним плямкаючим звуком влет╕в в н╕с чолов'яз╕, що стояв л╕воруч.
П╕д ним щось при╓мно хруснуло. Це, зда╓ться, передн╕ зуби...
Я схопив св╕й кухоль та жбурнув в обличчя рудому. В╕н влет╕в йому в л╕ву брову ╕ в╕дразу розколовся на дв╕ частини. Хлопець рухнув, наче м╕шок. Стрибок, я опинився б╕ля т╕ла та жорстким ударом п'яти зламав йому ключицю.
У трактир╕ повисла така тиша, що було нав╕ть чутно, як б╕ля в╕конець дзижчать мухи. Народ розступився ╕ тут мен╕ назустр╕ч вийшли ще тро╓ чолов╕к╕в, товариш╕ оцих стогнучих нападник╕в.
-Непогано, - сказав один з них. Чорна борода, коротке волосся, кривий н╕с. Мабуть, переламаний у давн╕х б╕йках. - Непогано... Я ж казав, що в╕н не отой темновод╕нський лопух... Було в╕дразу пом╕тно.
Судячи з останн╕х сл╕в, "темновод╕нський лопух" м╕г оказатися Першосв╕том. Отже, це йому тут пику начистили.
-Ну? - чолов'яга закотив рукава та вийшов наперед. - Правил нема╓?
Ох-ох-ох... А з цим бороданем запросто так не впора╓шся. Видно, що бита голова. Одне мене радувало, що в╕н не хапався за зброю.
Перший удар я пропустив. Кулак влет╕в в жив╕т, вибиваючи пов╕тря з леген╕в. Я рефлекторно закрив руками обличчя ╕, треба сказати, вчасно, бо кол╕но бороданя стр╕мко попрямувало в мо╓ п╕дбор╕ддя. Я покотився по п╕длоз╕, ч╕пляючи лави ╕ н╕жки столу. Щось звалилося на голову, ляснуло по спин╕ та плечах.
Фух! Головне, Боре, п╕днятися на ноги... Нумо, зараза ти така! Вставай!
В╕ддихатися було важко. Удар був достатньо м╕цним... Щоб виграти час, я прослизнув п╕д сус╕дн╕м столом ╕ схопився на ноги.
На руц╕ одного з товариш╕в бороданя блиснув кастет.
-Як ти там казав? - кинув я, намагаючись привести дихання в норму. - Правил нема╓?
Л╕ва рука схопила з╕ столу глиняний кухоль ╕ тут же не замахуючись жбурнула його в найближчого супротивника. В╕н закрився руками, а я перестрибнув через ст╕л.
Удар... тримай другий... а ось тоб╕ трет╕й! - я махав кулаками з╕ швидк╕стю в╕тру. Прис╕в... знову удар... попав в печ╕нку... а пот╕м п╕дскочив ╕ зверху в щелепу...
Бородань застогнав та ос╕в на п╕длогу. Тут п╕дскочили дво╓ ╕нших... пам'ятаю, як перед самим носом пролет╕в кулак ╕з кастетом... Я плазом звалився на спину, намагаючись увернутися в╕д нього. Чолов'яга нахилився вперед ╕ отримав удар обома ногами в жив╕т. Його тут же в╕дкинуло кудись за сходи.
Я вже н╕чого не в╕дчував: ан╕ болю, ан╕ втоми. Нав╕ть думки кудись заховалися. Весь св╕т перед очима крутився, буц╕мто скажений собака за сво╖м хвостом.
Схопився з останн╕м, трет╕м чолов'ягою. В╕н до реч╕ вже встиг об╕йти мене з флангу ╕ завдав два р╕зких удари, ц╕лячись то в голову, то в жив╕т. Перший я ледь не пропустив, лише якимось чудом п╕дставив плече... А другий встиг перехопити ╕ в╕дразу ж в╕дпов╕сти л╕ктем, ц╕лячись в похмуру пику. Було чутно, як клацнули щелепи ╕ противник завалився навзнак.
Тут "ожив" бородань. В╕н зм╕г п╕двестись та окинув оком поле бою.
-Овва! Н╕чого соб╕! - облизав чолов'яга губи. - Давай-но, хлопче, заспоко╖мося... Ти вже дов╕в, що ми помилялися...
╤ в╕н опустив руки. В цю мить хтось прокричав:
-Б╓р╓г╕сь! У н╓во нож!
Бородань зрозум╕в, що ховатися б╕льше нема╓ сенсу. В його правиц╕ блиснув н╕ж. ╤ скажу вам - чималий.
-Спод╕ваюсь, в╕дтепер ти розум╕╓ш, чим все ск╕нчиться? - промовив я йому, облизуючи пересохл╕ губи.
-Розум╕ю, - прошип╕в чолов'яга у в╕дпов╕дь.
В╕н зробив перший випад. Це була перев╕рка. Я лише подовжив дистанц╕ю, яка розд╕ляла нас. Бородань ощирився та зробив крок вперед. В╕н знову атакував, а я знову ж в╕дступив, намагаючись при тому загортати л╕воруч. Так ми "протанцювати" десь хвилину. Першим не витримав бородань. Чолов'яга перейшов к активному наступу, мен╕ ж залишалось спробувати не поранитись.
