-Байдуже? Чим б╕льше за тобою спостер╕гаю, тим б╕льше переконуюся в тво╖й небезпечност╕... для людей... Ти розум╕╓ш кому загрожу╓ш? - Жуга перестав гратися ножем ╕ вказав ╖м на мене.
-Я багато чого розум╕ю... Наприклад, що нас тут лише дво╓. ╤ це неспроста.
Жуга посм╕хнувся, але одними очима. Зда╓ться, останн╓ зауваження його чимось порадувало.
А мен╕ ж раптом на пам'ять прийшла одна з тих м╕льйонних чуток, якими году╓ться новоградськ╕ обивател╕. Говорили, що ╤са╓в якось п╕ймав свою дружину "на гарячому". Але не в приклад ╕ншим не став битися з коханцем, судитися з ним, чи тягнути його в холодну, а лише схопивши обох за петельки, вигнав аж-но за околицю м╕ста, при тому попередивши п╕д страхом смерт╕, щоб тут, в столиц╕, ан╕ один, ан╕ другий н╕коли б╕льше не з'являлися. З тих п╕р н╕ його зрадниц╕-дружини, н╕ ╖╖ полюбовника в Св╕тол╕сс╕ не бачили. Сам же Жуга згодом взяв до себе с╕м'ю того самого коханця - молоду ж╕ночку та ╖╖ двох малол╕тн╕х доньок. ╤ з тих п╕р вони разом живуть у нього в будинку, наче справжн╕с╕нька родина. Д╕точки, кажуть, ╤са╓ва величають татом, наче р╕дного батька.
Пам'ятаю, як мене здивувала ця ╕стор╕я. Аж занадто то було схоже на байку... При тому вона сильно в╕др╕знялася в╕д т╕╓╖ картини, що намалювалась в мо╖й уяв╕, п╕дпитанною м╕ськими чутками. Не в╕рилося, буц╕мто Жуга м╕г под╕бне зробити. Хоча... хоча чого в житт╕ не бува╓! ╤ жук свистить, та й бик л╕та╓...
-Отже, вважа╓ш, що ми з тобою наодинц╕ неспроста? - тихо спитав голова приказу.
В╕н раптом нахилився та перер╕зав мотузки на мо╖х руках, а пот╕м ╕ на ногах. Я в╕дчув, як в╕дразу закололо в к╕нц╕вках, немовбито в них впилась тисяча голочок.
-Частково, ти ма╓ш рац╕ю, - заявив ╤са╓в. - Присядемо до столу?
Я неохоче п╕дв╕вся. П╕сля такого напруженого допиту, не особливо гор╕в бажанням бути в╕двертим. ╤ все ж поплентався до дубово╖ лави. Ми прис╕ли один напроти одного ╕ Жуга вкрадливим голосом почав:
-Моя пропозиц╕я дуже проста. Чи не бажа╓ш попрацювати на мене? Скаж╕мо так, зараз не вистача╓ толкових хлопц╕в для роботи в Приказ╕ та╓мних справ... Чув про такий?
-Що? - чесно сажу, що розгубився.
-Почнеш ╕з загону особливих доручень, - продовжував муркот╕ти ╤са╓в. - Тебе ж нав╕ть рекомендували залучити до ц╕╓╖ справи... правда не у нас, але сут╕ це не м╕ня╓... Ну що?
-Вибачай, - все ще розгублено казав я, - однак мен╕ не зовс╕м зрозум╕ло до чого ми йдемо... Ти звеш мене в Розшуковий приказ?
-А що тут дивного?
-Тю! Т╕льки-но ти докоряв мен╕ п╕дозр╕лою п╕дготовкою... ледь не звав хадаганським шпигуном... ╕ раптом такий поворот в ╕нший б╕к!
-Як кажуть ельфи: "Нав╕ть ворога сл╕д тримати п╕д рукою".
Знову ельфи. Чи не занадто Жуга захоплю╓ться цим народцем?
-А якщо я не погоджуся? - прямо спитав у нього.
-Як нема, то й дарма, - посм╕хнувся ╤са╓в. - Вже тод╕ ти вибачай.
-Очман╕ти... З калюж╕ впав у болото! То ельфи... тепер ось ти...
-Що ельфи? - не второпав Жуга.
-Бачу, що вс╕м пристав у нагод╕ м╕й талант з област╕ "особливих доручень", - сердито кинув я, потираючи к╕ст╕ рук. - Н╕хто з вас не хоче бути заплямованим, тому ╕ шукають дурн╕в, на кшталт мене. В цьому св╕т╕, дивлюсь, не залишилось н╕яко╖ морал╕...
Голова приказу в╕дкинувся назад, знову склав руки на грудях, мовби статуя ╕ втупився в мене сво╖ми водянистими очима.
-У тебе довол╕ критичний розум, Боре, - неголосно вичавив в╕н ╕з себе.
-Це погано, чи що?
-Це незвичайно, як для звичайно╖ людини, - ╕ голова приказу тонко-тонко розсм╕явся власному каламбуру. Трохи згодом в╕н заспоко╖вся та заговорив б╕льш серйозним тоном: - Ти шука╓ш у власному жит╕ якусь мораль?
-Я вважаю, що вс╕ ми повинн╕ дотримуватись певних правил. Для когось це мораль, для когось церковн╕ запов╕д╕, а для трет╕х - закон.
-А-а-а, ти з тих, хто турбу╓ться про те, як буде виглядати на суд╕ Тенсеса? Що переважить - добр╕ вчинки, або поган╕, так?
-Та до чого тут те? - розсердився я.
-Тод╕ що тоб╕ не до вподоби? - нахилився вперед Жуга.
-Вважа╓ш, мен╕ кортить за кимось лайно прибирати? Ще скажи, що я про те все життя мр╕яв!
-Справа в оплат╕ тво╖х послуг?
-Знову за рибу грош╕!..
-Так поясни, що не так.
-Якщо мене п╕дштовхують до якогось вчинку, то я повинен для себе вир╕шити, чи це правильно, чи н╕. Чи власно я хочу того, чи йде воно все л╕сом!
-Овва! Тобто я... тобто вс╕ ми тут, в Розшуковому приказ╕, так╕ соб╕ н╕хазов╕ д╕ти, як╕ п╕дбивають чесних громадян на погану справу? - посм╕хнувся Жуга.
-Мова йде про засоби... Оц╕ "особлив╕ доручення" мають дурний запах... ╤ до реч╕, якщо ми вже так в╕дверто почали, от скажи а ти сам не бо╖шся того, що на тебе може оч╕кувати в чистилищ╕? Чи повернуть назад, в Сарнаут, як примушу╓ нас в╕рити Церков, чи н╕?.. Серед народу ходять чутки, наче ╓ такий остр╕в, куди в╕дправляються ╕скри тих, кому не дають наступного переродження. Чи не буде так, що Тенсес на сво╓му суд╕ тебе в╕дправить туди, а мене навпаки - поверне, бо я, бач, свого роду ╕нструмент у тво╖х руках. Наказали - зробив. П╕днев╕льна людина...
