Чому ж я нав╕ть не намагаюсь хоча б взяти ╖╖ за долоньку? Зв╕дки ця боязк╕сть? Невже через страх почути у в╕дпов╕дь щось непри╓мне. Або побачити чи╖сь кос╕ погляди?
-Спод╕ваюсь... е-е-е.., - знову замекав я, як молодий баранчик, - е-е-е... що н╕чим вас не образив... вчора...
-Н╕чим, - замотала головою Корчакова. Вона п╕дняла було оч╕ на мене, але в╕дразу ж потупила погляд, ще б╕льше вкриваючись червоними плямами.
Позаду почулися потужн╕ ковтки, як╕ жад╕бно робив Першосв╕т. В╕н так нал╕г на квас, що нав╕ть в╕дв╕дувач╕ озирнулися.
Зая глянула в його б╕к та стримано посм╕хнулася. Я пробурмот╕в як╕сь слова прощання, про те що ми ще побачимось, хитнув головою та повернувся до свого товариша.
-Ти чого поб╕г? - спитав в╕н, витираючи рукавом рот.
-Та так... д╕знавався що до чого, - знизав я плечима. ╤ тут же перескочив на ╕ншу тему: - Нумо до бан╕?
За п╕втори години, вже прив╕вши себе до ладу, св╕ж╕ та сповнен╕ бадьорост╕ ми з Першосв╕том поверталися назад до трактиру. Було пом╕тно, що хлопцю значно полегшало. Та ╕ я в╕дчував великий прилив сил.
Ми п╕днялися до себе, я переодягнувся в ельф╕йський акетон, затягнув рем╕нь, причепив до пояса меч╕... ╢дине, що так ╕ не вир╕шив одягати, були плащ та шолом ╕з пащею риссю. Вважаю, що це було б занадто... Вийду на вулицю ╕ вс╕ почнуть шептатися в спину, мовляв, дурень якийсь с╕льський припхався. Тут таку моду н╕ в гр╕ш не ставили.
Першосв╕т одягнув г╕берл╕нгськ╕ подарунки, як╕ виявились трохи завелик╕, проте хоча б не були рваними.
-Куди ми зараз? - спитав хлопець, прим╕ряючи на голову м╕й шолом.
-Зними ту гидоту! - посм╕явся я, глядячи на доробло, що стирчало у Першосв╕та на мак╕тр╕. - Отже, до полудня погуля╓мо Торговим Рядом, а п╕зн╕ше п╕демо шукати Бернара... Ми з ним ще на корабл╕ домовились сьогодн╕ зустр╕тися. В╕н об╕цяв познайомити мене з Ельф╕йським кварталом.
-Та туди не вс╕х ╕ пропускають, - промовив Першосв╕т. - Як т╕льки при╖хали в порт, притопав до ╖хн╕х вор╕т... А там вартов╕... та ще так╕ пихат╕... Мовляв, куди сунешся? За прох╕д в Ельф╕йський квартал треба платити п╕в новоградки. Отаке!
-Платити? А якщо я там живу... чи прийшов по справах? Якась дурня!
-Так само ╕ я тод╕ заявив. ╤ ледь по ши╖ не отримав!.. Якщо, кажуть, нема╓ м╕ського дозволу... якогось пап╕рця... то плати грош╕ та не верещи! Ось так.
Першоцв╕т поклав на м╕сце м╕й шолом.
-Ти зна╓ш, Боре, - насупившись промовив хлопець, - я звичайно людина б╕льш-менш терпима до ╕нших... проте не люблю кривди... н╕ в якому вигляд╕...
-Вибачай, але до чого ти ведеш? - здивовано спитав я. Наче н╕чого не пров╕щувало под╕бних бес╕д.
-Та за ельф╕в... за них думаю, - махнув сво╖м немаленьким лапищем Першосв╕т. - Чесно кажучи, не дуже хочеться йти до них.
-А що трапилося?
-Та б╕ля тих же вор╕т до ╖хнього кварталу трохи посварився з одним ельфом.
-Посварився? - посм╕хнувся я, уявляючи цю картину. - Що ж ти з ним не под╕лив?
-Та не в тому справа... Зна╓ш, мен╕ ╕нод╕ зда╓ться, буц╕мто ельфи вважають нас, людей, якимись неповноц╕нними... Стою я б╕ля брами, лаюсь з вартою... тут про╖жджа╓ якась пихата ельф╕йська пика та кида╓ в м╕й б╕к, мовляв, якого б╕су в "цив╕л╕зовану частину м╕ста пруть дикуни"! А пот╕м додав, що мен╕ помитися треба...
Першосв╕т роздратовано ляснув себе по кол╕ну.
-Та не переймайся! - весело посм╕хнувся я. Мен╕ чомусь под╕бна ситуац╕я д╕йсно розвеселила. - Пес бреше на сонце, а сонце св╕тить у в╕конце... Хай той ельф сво╖м помелом хоч брук╕вку оближе, а ми з тобою не собаки, щоб гавкати йому у в╕дпов╕дь. А л╕пше, п╕демо посн╕да╓мо!
Моя поява внизу, в велик╕й зал╕, одягненого вже не портовим матросом, а на ельф╕йський манер справила враження на д╕вчат, що обслуговували вран╕шн╕х в╕дв╕дувач╕в. Вони стали поводитися тих╕ше, не наст╕льки зухвало.... Нав╕ть, як здалося мен╕, з часткою якогось остраху.
Ми з Першосв╕том прис╕ли за в╕льний ст╕л, пот╕м добре посн╕дали, ╕ розрахувавшись рушили до м╕ста. У Торговому Ряду пролазили дуже довго. Нав╕ть втомилися. Оглянули р╕зноман╕тн╕ лавки, послухали глашата╖в, що голосно оголошували столичн╕ новини... До реч╕, до сих п╕р н╕хто з них н╕чого не сказав про Гор╕шок. Це мене одночасно ╕ насторожувало, ╕ дивувало.
╤ знову Торговий Ряд наче випивав з мене соки. Тиснява, духота, гом╕н... Аж-но в голов╕ загуло.
Десь к полудню притопали до вор╕т в Ельф╕йський квартал. Тут д╕йсно стояли дебел╕ вартов╕, як╕ ╕з серйозними обличчями спостер╕гали за натовпом. Дехто входив та платив грош╕, ╕нш╕ проходили без цього... ╤ я, спостер╕гаючи за тим, не м╕г зрозум╕ти механ╕зму под╕бного в╕дбору. Н╕яких дозвол╕в, пап╕рц╕в або ярлик╕в н╕хто не демонстрував.
Ми з Першосв╕том прис╕ли б╕ля ст╕ни, оч╕куючи на появу Бернара. Пройшло десь з п╕вгодини, перш н╕ж той вийшов з про╖зду. В╕н довол╕ тепло з нами прив╕тався та тут же запросив йти сл╕дом.
-Звичайно, - почав ельф сво╖м повчальним тоном, - до нас приходять вже ввечер╕...
-Чому це? - пробасив Першосв╕т.
-На в╕дм╕ну в╕д вас, людей, ми - н╕чн╕ створ╕ння.
