-Так, повинен, - погоджувався голова м╕с╕╖. - Спод╕ваюсь, що ви, Боре, нам в тому допоможете роз╕братися.
-Чим саме? Розпов╕дями? - хмикнув я. - До реч╕, а ви чули про те, що ко╖ться в Гор╕шку? Кажуть, наче його захопили... Я чому про те кажу? В судовому журнал╕ ╓ м╕сце, де розпов╕да╓ться про в╕зит корабля до ц╕╓╖ фортец╕.
Голова м╕с╕╖ трохи оживився. В╕н в╕дпив вина та якось розлого в╕дпов╕в:
-Так, про Гор╕шок нам дещо в╕домо, хоча Кан╕йська рада поки прихову╓ цей ╕нцидент в╕д ╕нших народ╕в Л╕ги. Ми вже звертались с питаннями... ╕ нав╕ть до Айденуса. Наск╕льки в╕домо, в фортец╕ стався бунт... Причини його появи окутан╕ туманом. ╤верський, голова об'╓днаного л╕г╕йського в╕йська, користуючись сво╓ю владою, та╓мно стяга╓ до Новограда кан╕йськ╕ загони...
-Я перепрошую, а хто такий ╤верський?
П'╓р завмер. Зда╓ться в╕н не второпав мого питання.
-╤верський? ╤ван ╤верський? - голова м╕с╕╖ подивився чомусь на паладина.
-На остров╕ Бернар згадував про цю людину, - промовив я. - Але, вибачаюсь, на ╤нгос╕ мен╕ не доводилось про нього чути.
Слово взяв Бернар. Його обличчя натягнуло менторську маску ╕ в╕н беземоц╕йним голосом промовив:
-Це голова загон╕в Захисник╕в Л╕ги... Як я розум╕ю ти, Боре, ╕ уявлення не ма╓ш, хто вони так╕. Це так типово для вас, людей, не ц╕кавитись ан╕ власною ╕стор╕╓ю, ан╕ пол╕тичними под╕ями. Тому, мабуть, так багато помилок створю╓те соб╕... та й ╕ншим...
Я вже трохи звик до под╕бного бурчання Бернара, тому ╕ не почав огризатися. Лише кинув йому про те, що б в╕н (як завжди) пров╕в урок та под╕лився власними знаннями.
-Ну як без них? - посм╕хнувся наприк╕нц╕ промови та п╕дморгнув Першосв╕ту. Той оц╕нив "шпильку" та також посм╕хнувся.
-П╕сля Ноч╕ астральних портал╕в, - занудно почав паладин, - стало зрозум╕ло, що стара система в╕йськових дружин, яка опиралась лише на шляхту, не здатна протистояти новим викликам: ан╕ битися з астральними демонами, ан╕ з профес╕йним хадаганським в╕йськом. Та ╕ взагал╕ вашу стару арм╕ю не можна було назвати арм╕╓ю. Суц╕льне зб╕говисько! Чини покупають...
-Тобто?
-Хочу командувати полком - плачу ст╕льки-но грошей. ╤ ось я в же генерал... Маю грошей поменше - буду полковником, або сотником... ╤ куди воно таке годиться? Тож не дивно, що ви, кан╕йц╕, в деяких випадках бездарно програвали хадаганцям.
-А давай без цих звинувачень! - насупився Першосв╕т. - Можна вир╕шити, наче ви, ельфи, могутн╕ во╖ни.
Бернар затягнувся, розтопирив н╕здр╕ та пустив кр╕зь них дим.
-Гаразд... мабуть д╕йсно зараз не варто про те сперечатися... Отже, п╕сля пад╕ння старо╖ столиц╕, Айденус порадившись ╕з деякими мудрими головами видав указ про формування ново╖ арм╕╖. До ╖╖ лав в╕дтепер в╕дбирають тих, хто бажа╓ саме служити ╕деалам Л╕ги. ╤ туди беруть не дивлячись на глибину та наповнен╕сть кишень чи капшук╕в... Отже шляхту посунули вб╕к, лишили прив╕ле╖в. ╤ тепер серед командирсько╖ ланки чимало простолюдин╕в...
-А ╤верський? - спитав я.
-В╕н шляхтич... але ╕з нових... Л╕га для нього понад усе! - зак╕нчив свою розпов╕дь Бернар в╕домим дев╕зом.
Тут розчинилися стулки дверей ╕ до к╕мнати тихо ув╕йшло ш╕сть ельф╕в. Вони церемонно вклонилися голов╕ м╕с╕╖ та по його запрошенню розс╕лися на в╕льних м╕сцях. Нас з Першосв╕том вони н╕би й не пом╕тили. Бернар нахилився до мене ╕ тихенько встиг декого представити. Серед делегац╕╖, як виявилося, були члени так звано╖ Мало╖ ради столично╖ м╕с╕╖, в яку входили наставники, купц╕ й представники Церкви.
-Шановне панство! - звернувся до ельф╕в П'╓р д╕ Ардер. - Дозвольте в╕дрекомендувати вам Бора Головор╕за ╕ його товариша... е-е-е...
-Першосв╕та, - п╕дказав я. Знову цього "Головор╕за" притягнули.
-Так-так... Ми т╕льки-но говорили про того та╓мничому мага, що був на остров╕...
Ельфи, почувши те, раптом вс╕ разом заговорили. Оск╕льки я взагал╕ не знав ╖хню мову, то мен╕ було важко зрозум╕ти, що ╖х збентежило. П'╓р призвав вс╕х до тишини ╕ попросив мене розпов╕сти про Без╕менного.
-Наск╕льки нам в╕домо, - голова м╕с╕╖ кинув погляд уб╕к Бернара, - ви з ним про щось говорили наодинц╕.
-Це були особист╕ розмови. Вони не стосуються його, як особистост╕... Мова йшла про мене.
-Про вас? А що не так?
-Ще раз кажу, це особисте! - холодним тоном повторив я.
Д╕ Ардер стримано посм╕хнувся та знову попросив розпов╕сти про та╓мничого незнайомця. Я кинув погляд на нудьгуючого Першосв╕та та видав все те, що колись казав Аманд╕. Не б╕льше.
П╕сля зак╕нчення розпов╕д╕ деякий час вис╕ла тиша. Мен╕ здавалось, наче вс╕ оч╕кували на дозв╕л з боку голови м╕с╕╖. Той в╕дклав люльку та, склавши руки на грудях, втупився кудись вдалеч╕нь.
-Послухавши пана Бора, в мене склалася думка, - почав один з ельф╕в, якого Бернар назвав Фел╕ксом д╕ Грандером, ╕ який був наставником чар╕вник╕в Новограда, - що той старий маг насправд╕ може бути джуном. Останн╕м у сво╓му род╕.
-Що за абсурд! - втрутилася в розмову Мара д╕ Дюсер. - По-перше у джун╕в шк╕ра червоного кольору. Судячи ╕з давн╕х запис╕в, вони були схож╕ на людей...
