Глєбич поклав на стіл револьвера. Старін-Ковальський простяг до нього тремтячу руку. Прокурор відсунув зброю і кивнув нам головою — ідіть.
Коли наші брички рушили, ми почули постріл...
Наступного дня командуючий округу прийняв відставку полковника Глебича.
Того самого дня люди Хаджі-Сеїда в супроводі ад’ютанта Сахнова здали в багаж для відправлення в Петербург килим Великих Моголів. Через кілька годин Усатов повернув килим власникові, і тепер уже ніщо не заважало старому служаці поринути в думки про те, як спіймати Спарапета.
Лишалася одна турбота: треба було, не виходячи за рамки звичайних норм, розшукати австро-угорську шпигунку мадемуазель де Лам’є, яка втекла, не залишивши ніяких слідів.
Ми побували в домах усіх французів та інших осіб іноземного підданства, що жили в Тифлісі. Опублікували афіші з портретами де Лам’є. Намісник його величності зажадав від усіх консульств у Тифлісі виказати небезпечну злочинницю, якщо вона скористалася правом екстериторіальності. У всіх поїздах, що відходили з Тифліса в будь-якому напрямі, в «підозрілих» пасажирів пильно перевіряли документи. Було блоковано всі чорноморські порти, і протягом двох наступних днів карети берегової охорони обшукували всі судна, що відпливали з порту...
Ця операція почалася через три години по тому, як шхуна «Дельфін» відпливла з Поті. Полковник Сахнов, сидячи в цей час у Кутаїсі, перебирав у думках подробиці свого останнього побачення з Жаннет де Лам’є.
Нам потрібен був європейський резонанс на «провал» російської політичної розвідки, і ми його мали — сенсаційні заголовки зарябіли на сторінках європейської преси. Потім запульсували дипломатичні канали, і преса одержала нову порцію скандального матеріалу. Зарандіа терміново викликали в Петербург. Він був ще там, коли через три тижні після зникнення мадемуазель де Лам’є емігрантські газети опублікували повний текст прокламації Спадовського. Скандал набув загальноєвропейського розмаху, а проте прізвище полковника Сахнова жодного разу ніде не згадувалося.
Ще через два тижні повернувся з Петербурга Зарандіа — живий і здоровий.
Аж тепер розповів він мені, як попала до рук де Лам’є копія прокламації Спадовського.
Життя ввійшло в своє звичайне річище.
Закінчивши свої справи в Кутаїсі, Сахнов поїхав у Боржомі, де на той час приймали ванни люди його кола, пробув там місяць і повернувся в Тифліс.
Було це надвечір, Сахнов послав свого ад’ютанта до Зарандіа з запрошенням прийти до нього.
Ад’ютант застав Зарандіа, коли той уже збирався йти додому. Мушні одразу зв’язався зі мною і попросив прийняти його негайно. Я жив тоді на вулиці Петра Великого і був уже дома.
Наполегливість такого делікатного чоловіка не могла бути безпідставною, і я згодився прийняти його.
Перш ніж іти до мене, Зарандіа витяг Із сейфа два великі пакети, заліплені сургучевими печатками. У пакетах були папки. Один пакет Зарандіа подав ад’ютантові Сахнова:
— Скажіть панові полковнику, що я просив його розпечатати пакет і ознайомитися з документами, які є в ньому. Якщо й після цього полковник вважатиме за потрібне зустрітися зі мною, прошу його завтра, в неділю, прислати свою відповідь через вас на квартиру його ясновельможності графа Сегеді, куди я прибуду о восьмій годині вечора.
Ад’ютант розписався про одержання пакета і, вельми збентежений відповіддю Зарандіа, залишив його кабінет. Другий пакет Зарандіа привіз до мене.
— Ваша ясновельможність, я впевнений, що мені не доведеться зустрічатися з Сахновим, та коли це станеться, я хочу, щоб ви знали, що я йому передав через ад’ютанта. В обох пакетах — завірені копії оригіналів, які зберігаються у мене в сейфі.
На пакеті стояли грифи термінової і надзвичайно таємної кореспонденції. Навіть коли б Зарандіа не просив, я зобов’язаний був його розпечатати.
І розпечатав.
Уже титульний аркуш сповіщав, що в папці знаходяться документи на підтвердження державного, політичного, кримінального й морального характеру злочинів, що їх вчинив полковник Сахнов. Перша сторінка — реєстр тих документів. Я пробіг очима перші рядки реєстру й почув глухе дзвякання кайданів. Глянув на Мушні, і мені здалося, що замість його сухорлявої постаті, яка щойно вмостилася в кріслі, з крісла погрозливо високо витяглася голова скрученої клубком гадюки... Обвинувальний висновок займав чотири сторінки, а докази, що підтверджували його,— сто двадцять. Особистий лист Зарандіа до Сахнова — то була передостання сторінка. В листі панові полковнику пропонувалася альтернатива, яку в цьому разі треба було мати за щасливу: розслідування справи в особливій комісії міністерства або добровільна відставка, що передбачала цілковите усунення від справ на ниві міністерства внутрішніх справ. Останній аркуш — рапорт на ім’я міністра з проханням про відставку, на якому бракувало лише підпису Сахнова.
