Гойдалка полностью

Відморозок неквапно підвівся назустріч жінці у яскраво-червоному платті, яка наче вийшла зі плями світла на одній зі стінних панелей. Він затримав погляд на гострих рисах обличчя, на впертій лінії губ, наштовхнувся на холодне сіро-блакитне гало навколо її зіниць, видихнув, відвів очі. Відтак незграбно вклонився.

— Щасливий бачити Преподобну Сайкс.

— Вона, на жаль, має рацію, — підтвердив Еарлан Третій. — Ворог вміє таке, що нам і не снилось. Ми не можемо виключити варіанту, що ти — частина його сценарію.

— Так це не Ян послав…

— Послав саме Ян. І вибрав він тебе, зрозуміло, не випадково. Генетично ти належиш до тієї частини земної популяції, яку тепер прийнято називати «лінією М», або ж «народом М». А дехто надає перевагу назві «популяція М». Ти — далекий нащадок жрецького роду з Малої Азії. Біргір Ян займався справою Шерми та її земних друзів, він навчився вираховувати «обраних-ем». А ти, брате, не просто «ем», ти ще й півтора століття перебував невідомо де. Ян тим посланням тебе «активував». Я не знаю, яку саме гру він веде, але його сигнал ми вловили.

— Ми пропонуємо тобі пройти перевірку технологіями Ґ’орми, — повідомила піфійка. — За кілька днів на орбіту Аврелії вийде науковий корабель рептилоїдів.

— Так, — кивнув старий, — я чув. Ми більше не воюємо з ящерами, — він повернувся до крісла, підтягнув довгі ноги, наче знов пірнув у тісняву рятувальної капсули. З-під лоба глянув на імператора й майже прошепотів:

— А скільки людей поклали на тій війні. І яких людей.

— Поява демона все змінила.

— Звісно, все списали на демона, — Відморозок на мить закрив очі. — Добре, нехай буде, як ви кажете… Перевіряйте.

— Це офіційна згода? — уточнила Сайкс.

— Так.

— І що ж ти знайшов на Альфі? — повернув до первинної теми Охоронець прав і свобод світів.

— Між іншим, щодо моїх предків, — старий пілот відкрив очі, проте тепер він дивився не на того, кого називав братом, а на Преподобну. — Двох моїх рідних тіток свого часу забрала Піфія. Ви, хоч би що там було, не погордували моїми рідними… Їхні онуки і правнучки займають у вашій ієрархії чільні місця.

— Так, — підтвердила Сайкс. — Їх було відібрано саме завдяки унікальній генетичній матриці. Онука однієї з твоїх сестер нині є членом Ради Двадцяти Трьох. Ти маєш зрозуміти, що ніхто не збирається полювати на «народ М». Більше того, ми думаємо, що Темного більше цікавить не наш народ…

— Наш? — примружився на піфійку старий.

— Я також з «лінії М», як і вся правляча ієрархія моєї планети, — підтвердила Преподобна. — Так-от, за нашими припущеннями, Темного більше цікавить інша, ще загадковіша та чисельно вужча частина землян. З легкої руки нашого доброго приятеля Яна її вже звикли називати «осьовим народом», або ж «лінією С». Нам досі не відомі ті генетичні або ж інші маркери, за допомогою яких можна було б ідентифікувати «осьових». Ми навіть не знаємо, чим саме вони можуть відрізнятись від домінуючої «лінії Т» і меншої «лінії М». Тим більше що об’єктивні відмінності між двома останніми мінімальні.

— Цікаво, які ж?

— Я можу перелічити номери мутацій та зачеплених ними генів, але ж тобі, неспеціалісту, вони нічого не скажуть.

— Маєш рацію, — після хвилинних роздумів кивнув Відморозок. — Але що дають нам ці мутації?

— Значне, порівняно з представниками «народу Т», розширення інтуїтивного горизонту, здатність відчувати тонкі плани буття та кордони між вимірами. Практично всі видатні еспери та провидці належать до «народу М».

— То я також можу… відчувати тонкі плани буття?

— Це треба перевірити.

— А він, — Відморозок показав на Еарлана Третього, — також належить до «емів»?

— Ні, наш імператор з «лінії Т».

— Хоч в чомусь я його перевищив.

— Наші переваги над «народом Т» не надто суттєві, — зауважила Сайкс. — Тим більше що в «лінії Т» є безліч кластерів з різноманітними здібностями, яких не маємо ми. Наприклад, у нашої лінії практично відсутні генетичні переваги, пов’язані з війною і виживанням в екстремальних умовах.

— Це як касти брахманів і кшатріїв?

— Таке порівняння не точне, але як образне є допустимим, — погодилась Преподобна.

Деякий час усі троє мовчали. Кожний думав про своє.

Першим порушив мовчанку Відморозок:

— Ті «осьові» живуть на Землі?

— Принаймні жили до початку великої космічної експансії.

— А тепер?

— Невідомо.

— А відомо, чим, скажімо, вони займаються?

— Серед іншого, ховають від решти людей, а можливо, й від Темного одну з древніх іграшок. Такий червоний камінчик, за кольором та твердістю подібний до корунду. На Землі його називали Жезлом Сили, а також Оком богині Бау.

— Зірка Каїнітів, — кивнув Відморозок.

— …? — очі Сайкс потемніли, зіниці звузились; вона немов почула віддалений заклик.

— Альфійська Пророчиця двічі казала про Зірку Каїнітів, — пояснив старий. — Про камінь, що вважається священним спадком нащадків Каїна. Про вічні мандри охоронців Зірки. Про хижий спадок, що йде слідами своїх отримувачів. Пророчиця казала: хижий спадок ховає у собі суд.

— Суд?

— Можливо, це якась алегорія. У картах Таро є карта з такою назвою.