«Ти увійдеш в обране коло наближених до Світлоносця. Тобі буде дароване довге життя, майже безсмертя. А також вічна молодість і власний світ, у якому ти будеш володаркою, майже богинею».
«Отак завжди: майже безсмертя, майже богинею. Суцільне «майже». Мені здається, що ти знову брешеш. Вірніше, навіть не ти, Ясмі, а ті, котрі ховаються за твоєю подобою. Так і є. Ти брешеш, маско».
«Ставки надто високі».
«Ну, звісно. Нічого нового. Для Пелінії Мах ставки найвищі з моменту народження. Хіба ж ні? І давайте без дешевих приколів про ревність і божественну посаду. Для початку я хочу знати правду про це місце, — Пела обвела поглядом (одночасно сканером) велетенську залу. — Усю правду про ту вашу Гойдалку, без винятку. Вам не вийде грати мене як тупу сільську дівку».
«Твої знання замалі для розуміння
«Так спробуйте розтлумачити так, щоби тупа дівка зрозуміла. Це ваші проблеми».
«Ми спробуємо».
Сильний біль струсонув Пелу. З диким криком вона вистрибнула з ліжка, не втрималась на ногах і впала на підлогу.
Вони спробують, аякже.
Кілька хвилин дівчина поверталася до реальності. Біль зник, залишивши у голові здоровенний шматок порожнечі. До тієї порожнечі пірнуло дещо з баченого уві сні. Серед іншого, Пела ніяк не могла згадати, якою є
«З того, що я бачила через отой «сканер», нічого не зберіглося», — підсумувала дівчина.
Вона звернулась до сервіратора, замовила собі оранжевого напою зі смаком, що нагадував їй авреліанські фрукти. Порожнеча в голові стала менш відчутною, але дратувала далі.
Раптом їй гостро захотілося сексу. За весь час перебування на Імлі Пела лише два або три рази вдавалася до мастурбації. При цьому вона уявляла себе не з Ясмін, а з Лацор. Вона була майже впевнена, що магонійка знає про її фантазії, але жодного разу не відчула зустрічної зацікавленості.
«А дарма, — подумала дівчина. — Якби я тобі сподобалась, золотоока Лацор, то у злого Кощія-Воглока не було б жодних шансів. А так ми ще подивимось. Ага, подивимось».
Хоч як би там було, але й цього разу, здригаючись під душем від солодких судом, вона бачила перед собою примружені очі на агатовому обличчі.
— Сподіваюсь, що з часу нашої останньої зустрічі ти порозумнішала, — Сайкс змусила Наталію зустрітися очима. На здивування Преподобної, це було непросто зробити. Жриця вогненного божества опиралася їй без шаленства і виклику, вперто оточуючи свою свідомість чи то масками, чи то стінами, складеними з застиглих облич. Зрештою Сайкс зруйнувала їх всі і знайшла у безнадійній темряві осатанілу від ненависті і налякану дівчину, яка подумки повторювала древню мантру, складену з коротких, щільно наповнених твердими приголосними слів. Ні, вона не порозумнішала.
— Ми надто далекі від місць, де владне твоє божество, — посміхнулася Преподобна.
— Мій володар владний там, де знаходжуся я.
— Я б хотіла поговорити з тобою про твого володаря.
— Горе непосвяченим, — прошепотіла Наталія.
Сайкс відчула, як в розіп’ятій свідомості її співрозмовниці спалахнула змішана з відчаєм гордість. Жриця була готова прийняти смерть, не зрадивши довірених їй таємниць.
— В кожного свій шлях до Ашавахішти[50], — зауважила Преподобна. — Ваша віра в Спасителя є основою для багатьох посвят.
— Що знає служителька демонів про Ашавахішту і Спасителя? — вогнище гордості продовжувало палати в свідомості Наталії. — Що знає мутант про основи посвят? Телепатія не робить нечисту чистою, незрячу зрячою, прокляту благословенною. Твої вміння вийшли з нечистих джерел. Від твоїх посвят смердить. Ти гірша за ту збоченку Унно. Та бодай не теревенила про посвяти й не торкалася імен Сили.
— Я читала навчальний реферат твого Спасителя. Коли він його писав, то знаходився ще у чоловічому тілі і називали його тоді не Батріс, а Ленго. У тому рефераті він розмірковував про сутність влади. Там він прийшов до висновку, що владі протистоїть «непредметна умовність», котру називають вічністю. Так ось, твій Спаситель написав, що той, хто служить вічним цінностям, той, хто проектує себе на них, ніколи не стане досконалим послідовником і добрим солдатом. Це він писав про таких, як ти, Наталіє. Для нього всі ви — розхідний матеріал, гарматне м’ясо. У своєму першому втіленні він без вагань кидав на знищення цілі раси, які беззавітно вірили в нього. А тепер, заради одного лише камінця, він послав на смерть сотні тисяч тіронійських клонів.
— Як би я хотіла бути серед них.
— Ти серйозно?
