На противагу київським протестам регіонали вирішили організувати мітинги на сході України на підтримку політики Януковича. Але виходити на масові акції з власної волі прихильники проросійського курсу не поспішали. Тому забезпечувати явку представники влади почали звичним та зрозумілим їм способом — за допомогою адмінресурсу. У Донецьку та Луганську на провладні мітинги зганяли переважно бюджетників, студентів та співробітників підприємств, що належали депутатам від Партії регіонів.
Як і будь–який підневільний захід, такі акції виглядали непереконливо та комічно. Було добре помітно, що звезена масовка просто відбуває номер і сприймає те, що відбувається, як «обязаловку». Люди тримали в руках заздалегідь заготовлені плакати та символіку Партії регіонів і байдуже слухали бляклі виступи ораторів. Абсурд ситуації був очевидним. Усі учасники процесу розуміли, що відбувається імітація, але все одно створювали ілюзію масових акцій на підтримку влади. Не ясно було, для кого призначалася ця картинка. Прихильники Майдану тільки сміялися над провладними мітингами, розуміючи їхню фальшивість, а організатори та учасники усвідомлювали, що беруть участь у створенні фейку. Проте ніхто не міг зупинити цей безглуздий процес.
Наприклад, 4 грудня у відповідь на масовий опозиційний мітинг у Києві регіонали організували в Донецьку свій мітинг на підтримку курсу президента. До будівлі Донецької ОДА автобусами привезли кілька тисяч людей, яким видали прапори Партії регіонів і транспаранти з гаслами «Донбас — за стабільність», «Донбас підтримує президента», «Тисячі мітингують — мільйони працюють», «Новий майдан — новий обман» та подібні. Регіонали фактично повернули політичний дискурс до формату 2003 року — наче й не було цих років влади Януковича, «сім’ї», євроінтеграції та всього іншого.
Масовка знову переважно складалася з працівників державних шахт, яких привезли на шахтних автобусах. Таким чином, мітинг було фактично профінансовано за рахунок бюджету. А сенс виступу спікерів зводився до старих гасел часів Помаранчевої революції та Сєвєродонецького з’їзду — вони знову почали розпалювати ненависть до жителів західних областей. Регіонали вкотре намагалися переконати Донбас у тому, що мешканці інших регіонів України хочуть його ошукати і жити за його рахунок.
«Ми теж можемо співати, танцювати, розважатися не гірше за інших. Але у нас є совість! Ми працюємо, ми ходимо на роботу в гарячі цехи та в забої. Чи готові ми й далі терпіти, щоб за рахунок Донбасу жили нероби та дармоїди? Чи готові ми годувати ледарів?» — волав у мікрофон ведучий мітингу Олександр Сулаєв. Масовка відповідала невдоволеним гудінням.
Дев’ятого грудня у Луганську відбувся «З’їзд депутатів усіх рівнів». Його делегати підтримали Віктора Януковича, а під час заходу прозвучали всі пропагандистські меседжі, які роками втовкмачували в голови жителів східних областей.
«У парламенті не було проголосовано закон про сексуальні меншини, який легалізує одностатеві шлюби», — говорив народний депутат від Партії регіонів Володимир Медяник, який ставив цей факт у заслугу чинній владі. Голова обласної адміністрації Володимир Пристюк заявив, що учасники з’їзду не будуть проти, якщо Янукович «вживатиме жорстких заходів» щодо протестувальників «для відновлення правопорядку».
Олександр Єфремов уже тоді назвав події на Майдані «революцією», хоча на той момент до революції було ще далеко. Відбувався лише масовий мітинг, на якому громадяни висловлювали своє невдоволення.
