Карта днів полностью

— Ну, є відмінності. Не буває двох «лозоходців», обдарованих однаковою мірою. Алін може знайти воду в пустелі. Ферн і Джун спеціалізуються на пошуку зниклих людей. Голі вміє налаштовуватись на частоти духів. Серед нас є навіть такі, котрі вміють читати серця — можуть розповісти тобі, любить тебе хтось чи ні.

Пол кивнув одній літній жінці, котра сиділа в кріслі-гойдалці в проході між двома близько поставленими будинками. На ній були окуляри, а під ними на одному оці виднілась пов’язка, але незважаючи на це вона, здавалося, бачила нас досить добре і мовчки підняла свою руку, вітаючи нас у відповідь. Щось у ній привернуло мою увагу, і я, коли ми вже пройшли, озирнувся, щоби краще її запам’ятати.

— А що вмієш ти? — запитав Мілард Пола.

— Я знаходжу двері. Ось чому я завжди можу знайти дорогу додому. А-а, ось і він!

Ми підійшли до будинку з квітами в дуже маленькому дворику та з занавісками у вікнах.

— Ми добре все для тебе зберегли, — сказала Джун. — Подобаються занавіски?

— Вони чудові.

— Подумали, що рано чи пізно ти все одно повернешся, — сказала Ферн.

— А я не була так упевнена, — промимрила Алін.

Пол зійшов на веранду і повернувся до нас обличчям. Схоже, він був у захваті.

— Ну ж бо, не стійте там! Зайдіть та вмийтеся перед вечерею!

45 Тут: найпівденніші з колишніх рабовласницьких штатів США.

46 Примітка перекладача: Цікаво, якими доларами вони розраховувались? Бо навряд чи в них були долари, випущені до 1965 р., а спробуй вони розрахуватись доларами 1980—1990-х рр., а ХХІ століття і поготів, у них би виникли серйозні проблеми.

47 Американський комедійний телесеріал 1979—1985 рр.; назва є грою слів, і її також можна перекласти як «Повелителі Азарту» (чи «Королі Ризику»).

48 Нідмор (Needmore) — варіантів перекладу доволі багато (Нам-Треба-Ще, Недостача, Прагни-Більшого тощо), й одним із найбільш підхожих є «Нужденне».

49 Тріфт (Thrift) — буквально «Достаток».

50 Хоуп’юлайкіт (Hopeulikit) — буквально «Сподіваємось-Воно-Вам-Подобається».

51 Сента-Клоз (Santa Claus) — «Санта Клаус».

52 Він же Аїд і Плутон; у грецькій міфології бог підземного царства.

53 Загальносвітова потужна економічна криза, яка настала восени 1929 року та тривала до кінця 1930-х рр..

Розділ одинадцятий

Ми змили із себе пил та бруд, щасливі з того, що після стількох годин у дорозі опинились у затишному будинку, а потім Пол провів нас до довжелезного столу, що його було поставлено на одному широкому задньому дворі, який був спільним для кількох будинків. Це був чудовий день, щоби потрапезувати на свіжому повітрі, а запах, що йшов від того столу, був божественним. Протягом семисот миль нам доводилося їсти тільки черстві вергуни Ела Поттса та «вічні» (за терміном придатності) легкі закуски з магазину, тому я впевнений, що ніхто з нас не уявляв, наскільки ми дійсно голодні, поки перед нами не поставили тарілки з паруючою ягнятиною та картоплею. Ми відривали великі кусні хліба від домашніх буханців та великими ковтками пили м’ятний чай із льодом, і це, мабуть, була найкраща їжа, яку я будь-коли куштував. Здавалось, наче на вечерю прийшла половина містечка. Навколо нас були люди, із котрими ми вже бачилися з моменту прибуття: Джун, Ферн та Алін; Реджі зі своїм собачатком, яке все нишпорило собі попід столом; та Голі, котрий протягом усього застілля тримав навушники на одному вусі. Були також і нові обличчя. Прямо навпроти мене сидів Елмер, чоловік, чий чорний костюм та краватка конфліктували з фартухом, який він одягнув поверх і на якому було намальовано складені для поцілунку губи та написано «Поцілуй кухаря!». Поряд із ним сидів хлопець, що відрекомендувався як Джозеф.

— Це абсолютна насолода, — промовив Мілард, витираючи рот серветкою. Ніхто не думав, що він дивний, і ніхто навіть не витріщався на його летючу серветку: або всі навколо були ввічливі, або ж Мілард не був першою невидимою особою, із якою вони ділили свій стіл.

— Однак є одне питання. Як ви готуєте сімдесятидвогодинне ягня в двадцятичотиригодинній петлі?

— Петлю створили після того, як ягня смажилось уже два дні, — відповів Елмер. — Ось так у нас триденне ягня кожного дня.

— Яке блискуче застосування часової петлі, — зауважив Мілард.

— Це було вже до того, як я приїхав, — продовжив Елмер. — Хотів би я отримати за це похвалу, але все, що роблю я, це лише знімаю ягня з рожна та ріжу на шматки!

— Отже, розкажіть нам про себе, — озвалась Алін. — Що ви за люди?

— Не будь такою невихованою, — зауважила їй Джун. — Вони гості Пола.

— Що? Ми маємо право знати.

— Усе гаразд, — обізвалась Емма, — я б теж хотіла знати про вас.

— Ми підопічні пані Сапсан, — проказав Єнох набитим картоплею ротом. — Із Уельсу. Ви ж про нас чули?

Він сказав це так, наче всі присутні, звісно ж, чули.

— Ані краєм вуха, — відказав Джозеф.

— Правда? — запитав Єнох. Він роззирнувся довкола столу. — Ніхто?

Усі похитали головами.

— Гм. Ну-у, ми, типу, велике цабе.