— Не будьте таким дурним. Ми не знищуємо потрібних людей.
Ви фахівець, і ми використаємо вас. Ми довели вашу провину і ви отримаєте свої п’ять років. Якщо ж будете добре поводитися, то зможете вийти через два роки. У таборі ви працюватимете за своїм фахом. Скоріше за все ви не пробудете там і двох років до того, як вас повернуть працювати туди, де ви працювали, але вже під наглядом.
Як Рамзіна, який визнав свою провину на високому суді й тепер став великою людиною в Радянському Союзі.
— Якби було в чому зізнаватися, я б зізнався, — але ж немає в чому. Я не скажу більш нічого, доки не викличете прокурора.
Рєзніков не був простаком. Він зрозумів, що загнав мене далеко.
А цього він якраз і не хотів робити. Найгіршим на допиті є мовчання, коли в’язень думає лише про те, як довго він протримається.
Він почав шукати вихід.
— Ви мабуть вважаєте, що варто мені свиснути й прокурор негайно з’явиться. Де я його знайду?
— Гаразд. Дозвольте, я напишу йому листа.
— Пишіть.
Він дав мені олівець та папір, я сів за стіл і почав писати:
«Громадянине прокуроре, я повністю не винен у тому, в чому мене звинувачують. Слідчий постійно застосовує до мене засоби фізичного впливу. Зараз я сиджу на стільці вже майже сто годин без сну. Є межа всякому терпінню. Якщо я зламаюсь морально й фізично протягом наступних днів і підпишу те, що вимагає слiдчий, то прошу вас узяти до уваги, що то все вигадки. Якщо ж я стану перед судом, то відмовлюся від усього. Прийдіть до кабінету Рєзнікова. Будьте ласкаві, зробіть це негайно по отриманні мого листа, бо я в такому стані, що довго не витримаю».
Я підписав листа, поставив дату і вручив його Рєзнікову. Лист я написав німецькою мовою з тим, щоб Рєзніков не порвав його відразу.
Він тямив по-німецьки мало і, звичайно, в разі потреби, запрошував перекладача. Хоч тут постійно порушуються закони, в ДПУ поважають деякі формальності. Зокрема, заява, підписана в’язнем, не може бути знищена. З неї треба зробити копію і вкласти в справу. Це був один із пунктів інформації, що її дав мені Рожанський.
Якщо буде запрошений перекладач, то він уже буде свідком того, що я робив заяву й Рєзніков не посміє її знищити. Та Рєзніков теж не був дурнем і одразу розгадав мої хитрощі. Замість того, щоб гукнути перекладача, він звелів мені самому прочитати той лист російською мовою. Я зробив це, ризикуючи тим, що може статися вибух його гніву. Але коли я скінчив, він лише докірливо глянув на мене.
— Ви, дійсно, занадто високої думки про себе, Вайсберг. Не думайте, що ви розумніші за всіх нас. Ви хочете авансом відмовитися від того, в чім будете змушені врешті зізнатися. Але це вам не допоможе. Ми взяли вас зараз у роботу і не відпустимо доти, доки не капітулюєте.
Однак, він не знищив те, що я написав, а поклав заяву разом із iншими паперами.
— Чи буде заява вручена прокуророві?
— Звичайно, — відповів він.
— А коли чекати на відповідь?
— Найімовірніше, ви її не отримаєте зовсім. Він знає вашу справу не гірш за мене і також знає, що за ворог ви є. Гадаю, що він не захоче мати з вами справу.
Наступного дня я відчув, як несамовита втома розповзається по моєму тілу, і спробував спати з відкритими очима. Через п’ять хвилин мені це майже вдалося, але голова моя негайно впала на груди, я прокинувся. Я дуже ослаб. Стало здаватися, що я ось-ось можу впасти. Але почуття втоми було ніщо в порівнянні з корчами, що напали на мене ввечері. Все тіло боліло неймовірно, мої сідниці розпухли. Навколо пахвин усе понабрякало, і я почувався неначе в обценьках, які стискали мене все дужче й дужче. Я з жахом почав думати про те, що можу втратити контроль над собою і підписати все, що кому буде завгодно. Якщо ж зізнаюся тепер, то ще зможу внести до своїх зізнань неправдоподібні речі, від яких потім можна буде відмовитися, довівши, що вони фальшиві. Але коли дійде до колапсу, то я вже не зможу цього здійснити. Схоже на те, що треба зізнаватися тепер.
Уночі знов з’явився Шалит. Знущався наді мною, як хотів. Кожну фразу він викрикував, починаючи словом «проститутка» і закінчуючи словом «організація».
— Ти, проститутко! Ти, курво! Ти, зраднику! Ти підняв свою брудну руку на найсвятіше, що є в нашій країні. Видавай негайно всіх своїх спільників і свою о-р-г-а-н-і-з-а-ц-і-ю.
