— Вам відомо про стародавні війни. Якщо ми виступимо проти Лютих зі своїми арміями, хіба не зметуть вони нас, як комах?
— Комахи можуть жалити, — мовив Колланан і пустив коня риссю, ведучи за собою солдатів супроводу крізь ворота під цокання копит. Загін Адана прослідував за ним.
Того ж дня по обіді Уто продовжив вчити королевича Мандана необхідним навикам, хоча це означало перервати урок вчителя мистецтв. Хоробрий мусив переконатися, що королевич умів убивати.
Коли Уто, підійшовши, зупинився у дверях мистецької майстерні, Майдан намагався намалювати миску із залежаними фруктами, декотрі з яких були зморшкуваті, а декотрі — потемнілі та гнилі або вкриті плямами сіро-блакитної цвілі. Подивившись на миску, вчитель мистецтв нахмурився.
— Дозвольте мені принести свіжі фрукти, мій королевичу. Художник повинен зосереджуватися на привабливіших об’єктах.
— Художник повинен зображувати світ навколо себе, — виправив його Мандан. — І конаґ повинен бачити гниль так само, як і свіжість.
Учитель клацнув язиком.
— Ви, звичайно, маєте рацію, мій королевичу.
Лице Мандана просяяло, коли він побачив мовчазного Хороброго, що стояв у дверях. Учитель підняв погляд, нахмурившись.
— Нас не можна переривати посеред уроку.
Показавши, що вчитель помиляється, Уто звернувся до Мандана:
— Мій королевичу, ходімо зі мною.
Учитель почав було щось белькотіти, проте Мандан відклав фарби.
— Уто вчить мене важливим речам — як бути конаґом.
Учитель не зміг достатньо швидко зібрати фарби та палітру, залишивши миску з гнилими фруктами.
Уто дав королевичеві звичайну сорочку.
— Сьогодні ми підемо на поле для стрільби з лука, щоб я міг потренувати вас стріляти з різних типів луків.
— Я вже знаю, як стріляти з лука, — сказав Мандан.
— На війні вам потрібно стріляти не думаючи, не змигнувши оком. — Він уявив, що Марека і навіть їхні маленькі доньки намагалися пускати стріли в ішаранців, які припливли ґвалтувати, палити і вбивати, а коли закінчилися стріли, то, він сподівався, вони взялися за палиці та ножі, б’ючись до останнього...
Уто мав переконатися, що Мандан зможе боротися не гірше, якщо виникне потреба.
Але королевичу це явно не було цікаво.
— Я ходжу на полювання щомісяця. Лише минулого тижня я завалив оленя.
— Ви
То була брудна справа. Стріла королевича усього лише влучила оленю між ребра, і звір кинувся тікати напролом через підлісок, стікаючи кров’ю. Уто вбив його одним пострілом у серце. Він перерізав тварині горло, тож усе було скінчено, коли його наздогнав Мандан.
— Якщо ішаранці нападуть, ви не зможете перемогти їх живописом, — зауважив Уто.
Мандан замислився над його словами.
— У мене є ти, щоб перемогти їх, а також ціла армія Співдружності. Якщо ворог вторгнеться на наші береги, усі три королівства об’єднаються, щоб його прогнати.
Уто не був настільки цього певен, якщо Адан і Колланан відправляться переслідувати Лютих у горах.
— Хіба ви не хотіли б убити власноруч, мій королевичу?
— Думаю, я міг би випустити стрілу прямо в серце емпри Ілуріс. — Його губи скривилися в химерній гримасі. — Або, можливо, я поцілив би їй між ребра, щоб вона вмирала довше. Як той олень.
Уто мав би дорікнути королевичу за такі ниці почуття, проте, оскільки вони говорили про ішаранців, темний блиск в очах Манда на видався йому доречним.
— Вона заслужила на це.
Вони пішли на обнесений стіною тренувальний майданчик на стрімчаку високо над злиттям рік. Уто взяв із собою звичайний лук, довгий лук і арбалет зі зброярні разом із кошиком стріл та болтів[14]. Тюки старого сірого сіна стояли вздовж кам’яної стіни тренувального майданчика. Аби зробити мішень привабливішою, Уто знайшов старий жовтий каптан, такий, який носили ішаранські жерці, вкрадений з якогось іноземного вантажного корабля, захопленого флотом.
Уто повісив каптан на один з тюків і повернувся до Мандана.
— Це буде ваша мішень. Буде легше цілитися, якщо ви уявите, що якась ішаранська тварюка вбрана у цей каптан.
Мандан усміхнувся.
— О, я так і зроблю.
Спочатку Уто подав королевичу довгий лук. Юнаку не вдавалося натягнути тятиву, тоді Хоробрий сам зігнув гнучку деревину, потягнувши верхній кінець униз, і вставив петлю тятиви на місце.
— Дальність стрільби з довгого лука величезна. Це його головна перевага. Коли наші лучники протистоять ішаранській армії на полі бою, стрільці з довгих луків можуть випустити дощ стріл із безпечної відстані, достатньої для знищення ворога.
— А як цілитися на такій відстані? — Мандан тримав лук, щипаючи тятиву, ніби то був якийсь музичний інструмент.
— Якщо є достатньо стріл, то цілитися не потрібно. Просто вбиваєте всіх. Спробуйте.
Мандан узяв із кошика потрібну стрілу, прилаштував її і взявся за тятиву, відтягуючи її назад, проте це виявилося нелегким ділом. Коли він відпустив тятиву, стріла, свиснувши, полетіла далеко вбік від мішені й стукнулася об кам’яну стіну.
Уто нахмурився, але терпляче мовив:
— Однак тут, на тренувальному майданчику,
