— Саме цього я найбільше боюся. Якщо Люті відновили свою силу, вони не зупиняться ні перед чим, аби виконати настанову, отриману від Кура. Намагаючись розбудити дракона, вони, ймовірно, спричинили все це... — Лютий із подивом поглянув на зруйноване містечко, на дим у небі. — Їхні армії пронесуться по всій землі — вашій землі — і розіб’ють вщент одна одну. Вони перетворять світ на пустку, перш ніж його знищать.
— Саме про це йдеться в легенді, — промовив Конндур. У голові вихором проносилися думки. Його син і брат благали відправити армії Співдружності, щоб захиститися від наступу Лютих, щоб вести перемовини з королевою By про можливий союз. — Що ж нам робити?
Тон видавався спантеличеним.
— Хотів би я вам сказати. Я й сам намагаюся знайти відповіді. — Він повернувся до Хороброї. — Ми з Елліель направлялися до Нортерри, щоб дізнатися, чи зможемо ми знайти відповіді. Мені більше нічого вам сказати, допоки не знатиму сам. Попереду в нас довгий шлях.
— Але ми повернулися, щоб допомогти Скрабблтону. — Елліель усе ще так благально дивилася на Уто, ніби він міг пробачити її, проте він лише холодно відповів:
— Хоробрий отримує покарання руною забуття лише за крайніх обставин. Не так давно нам довелося зробити те саме іншому воїнові, який показав себе боягузом, коли повинен був допомагати захищати Міррабай від ішаранських тварюк. — Він подивився на Конндура з гнівом, що спалахнув на його обличчі. — Нам досі загрожує напад, Володарю, і військовий флот ішаранців може перетворити на пустку наше узбережжя будь-якого дня. Ми знаємо, що вони нападуть. Не дозволяйте міфу відволікати вас...
Конн гарикнув на нього:
— Це ти називаєш
— Дякую, але ні. — Коли Елліель подивилася на нього, здивована тим, що він відмовився від пропозиції, Лютий додав: — Мені багато чого потрібно віднайти. Нам треба йти своїм шляхом.
Розчарована, але твердо налаштована залишатися з Тоном, Елліель із сумом попрощалася з містянами, а потім вони вирушили удвох, залишаючи містечко в руках загону конаґа.
Поки солдати розподіляли припаси й створювали робочі команди, Конн швидко склав план, пригадавши, як він облаштовував великі військові табори під час давнішньої війни.
— По-перше, викопайте канави та спробуйте знайти чисту воду. А тим часом фільтруйте ту воду, що зараз потрібна. Частина команд нехай розкопує занесені будинки і шукає їжу, яку ще можна врятувати, щоби городяни мали вдосталь продуктів.
Один із його солдатів сказав:
— Ми могли б щось вполювати в лісі, проте звірини залишилося мало.
— Та й лісу залишилося небагато, — сказав Мандан. — Дерева повалені або обгоріли.
— Ми зробимо все, що зможемо. — Дійшовши неминучого висновку, Конн звернувся до розгублених містян. — Тут ви не зможете існувати довго. Це містечко більше не придатне для життя.
— Це наш дім, — відмовив на те корчмар. Люди загули на знак згоди.
— Якщо дракон вилізе з-під гір, вам не захочеться бути тут, — сказав Конндур.
Корчмар продовжував опиратися.
— Якщо Оссус повернеться, то навіть у Конвері люди не будуть у безпеці.
Конаґ зітхнув.
— Так, гадаю, не будуть.
— А що, як флот Ішари вирішить атакувати просто зараз? — запитав Уто. — Що, як вони привезуть ще одного божка і піднімуться по ріці, щоб завдати удару по столиці? Подумайте про руйнування, які вони можуть спричинити...
Конн різко обірвав його, піднявши руку, та промовив жорстким і загрозливим тоном:
— Мене зараз не хвилює Ішара, старий друже. Ми побачили докази існування дракона і повинні зосередитися на більшій загрозі. Насправді нам слід укласти мир з ішаранцями, щоб не було потреби непокоїтися через їхні напади.
Уто дивився на нього з невірою в очах, але, озирнувшись на спустошення навколо, конаґ ставав усе рішучішим.
— Це можуть бути останні дні світу... і ми не можемо самотужки впоратися з цим. Така війна впливає і на Ішару, і на Співдружність. — Він знав, що діє правильно. — Ішаранці насправді можуть стати найважливішими союзниками, які в нас є. Вони можуть нам знадобитися в боротьбі проти спільного ворога. Я повинен поговорити з ними про виживання самого людства. Певен, вони все зрозуміють.
У супроводі чотирьох ур-жерців та десятьох ішаранських солдатів жрець Кловус їхав на південь до далекого округу Тамбурдин. Він зможе врятувати цих людей від варварів, допомагаючи контролювати їхнього божка. Він покаже Нере, як це робиться.
