Зала для поклоніння була збудована з покручених колод, що утворювали нерівні стіни похмурого вигляду. Нере вказала рукою.
— Ці колоди з дерев, які були вражені та зруйновані блискавкою, і тепер вони зберігають у собі її силу. Божок може використовувати цю силу разом із тими пожертвами, які ми йому підносимо.
— Це дикий і могутній божок? — запитав Кловус.
Нере кивнула.
— Ми зробили його таким... а ще більше останнім часом. Він неспокійний, його ледь вдається стримувати. Ось чому мені може знадобитися ваша допомога. У Тамбурдинському окрузі є звичайні небезпеки лісистого краю. Із весняним таненням річки стають бурхливими. Вовки, ведмеді та деревні леопарди полюють на наших мисливців.
— Коли сюди прибули наші предки, увесь цей континент був цілиною, повною магії, — сказав Кловус. — Ми її приручили, проте люди усе ще новоприбульці тут. На кордонах завжди будуть небезпеки.
— Природні небезпеки — не те, що нас хвилює найбільше, — мовила Нере. — Гетррени жорстокіші за золотистих ведмедів[16] чи голодних вовків.
Кловус, схрестивши руки на грудях, засунув долоні в рукави свого синього каптана.
— Чого хочуть ці варвари? Вони бажають захопити місто? Чи Маґда хоче скинути правительку округу і правити сама?
— Ні, Гетррени хочуть відібрати те, що ми маємо, і повернутися назад у свої землі. Ми для них розвага.
Кловус моргнув.
— У цьому немає сенсу. Навіщо їм це робити?
— Варвари ніколи не стали б жити у наших містах. Вони просто хочуть здійснювати наскоки й напади, вбивати людей, красти їжу та золото — хоча вони могли б самі добувати золото з потічків, якби потрудилися докласти зусиль. — Нере не стримувала своєї огиди.
— Виходить, ця Маґда не так хоче бути королевою, як хоче, щоб її боялися? — Кловус думав, що зрозумів.
— Коли вона веде своїх послідовників проти нас, вони не думають про те, щоб скинути правительку. — Нере нахмурилася. — А ми платимо за це.
Кловус пройшовся по підлозі з дерев’яних дощок, приваблений потемнілими від блискавки стовбурами. Біля однієї стіни стояла вирізьблена дерев’яна фігура оленя зі списовидними рогами, що дивився на мерехтливі двері заклинань. В іншому боці кімнати для поклонінь височів лютий ведмідь, удвічі вищий за людину, з масивними лапами і кігтями, довшими за ножі. Кловус відчував поколювання магії у своїй крові та відчув божка за мерехтливими дверима заклинань, неспокійного і сповненого бажання захищати.
— Готуйте повний обряд поклоніння та жертвоприношення з якомога більшою кількістю людей, — проголосив Кловус. — Сьогодні вночі ми будемо годувати божка і зробимо його могутнішим, зробимо його частиною нас усіх. — Він стояв поруч із високою худорлявою Нере. — Ви і я разом покажемо Маґді, чого варто боятися.
Спека мерехтіла в неозорій пустелі, викликаючи в повітрі теплові міражі. Королева By все ще відчувала розлючені вібрації, які долинали до неї крізь землю відтоді, коли вона та її Люті продемонстрували свою силу. Успішне випробування зміцнило її рішучість. Їхній удар справді струснув Оссуса глибоко під горами, і вона знову впевнилася у власній магії.
Народ By повернувся після майже повного вимирання, і вона зміцнить своїх Лютих, аби вони могли стерти на порох крижаних Лютих, а потім знищити Оссуса. By відчула тепле сяйво в серці.
Нащадки Раан, жінки, яку направду кохав Кур і з якою так підступно повелася її сестра, зможуть самі володіти цілим світом після того, як бог створить його наново.
Тепер маг Аксус та її брат Кво дивилися на зруйновані чорні гори, що розтинали Піч. Лінія розлому була добре помітна, а вершини гір явно постраждали через нещодавні зрушення, спричинені піщаними Лютими, які потрясли землю до самої її основи.
Маг повільно кивнув.
— Я вражений, моя королево. Ми розкололи світ, як яйце ящірки.
Її очі кольору топазу гордо виблискували.
— Так, ми це зробили. Ми все ще можемо видобувати магію із землі.
Проте Кво тримався холодно і зухвало.
— Зробімо це ще раз, і знищимо решту гір.
— Зробимо, любий мій брате, проте не зараз. Ми змусили дракона заворушитися, але ми ще не довели, що здатні боротися з ним. Оссус має добру пам’ять і знає, що ми хочемо його знищити.
— А поки навіємо йому страшні нічні жахіття, — сказав Аксус, примружившись на ланцюг вершин перед ними.
By повела свій загін до висохлого озера біля основи гір, величезної білої плями їдкого, солоного пороху. Зустрічні вітри крутили у вихорі пилюку, блідий серпанок плив крізь безплідне озеро. Ауґів відпустили повештатися в пустелі, і тепер вони носилися, здіймаючи порох і хрускаючи по твердій кірці у пошуках озерець пінистої води, щоб напитися.
By знала, що ауґи можуть вижити в найважчих умовах. Піщані Люті створили цих істот ще тоді, коли мали силу творити і формувати живих істот, коли сама земля ще мала запаси магії. В ті часи Люті були дуже честолюбними.
