Побачивши наслідки землетрусів та пожеж в горах Хребет дракона, почувши прохання Адана і Колланана, він, можливо, змушений буде відправити армію Співдружності до Нортерри, щоб зупинити Лютих. Як конаґ, він мав робити те, що належить.
Коли вони проходили крізь вузьку щілину в скелях і аж до відкритого простору нагорі, Конндур уважив солдатів, що вишикувалися рядами у дворі. Він торкнувся своїх грудей, що викликало гучні оплески. Тоді караульний Ослер вигукнув:
— Покажіть особливий прийом Уто з Рифу, одному з найбільших героїв острова Фулкор.
Хоробрий, не виявивши ані пихи, ані збентеження, прийняв хвилю схвальних вигуків, що прокотилася гарнізоном. Стоячи поряд із ним, королевич Мандан стиха запитав:
— Ти покажеш мені, де це сталося, Уто?
— Щойно влаштуємося в гарнізоні, мій королевичу. Спочатку потрібно дещо зробити.
Інші вояки Співдружності із супроводу конаґа піднялися сходами від причалу, несучи припаси, і заповнили відкритий двір. Конндур, спостерігаючи за їхніми діями, кивнув головою.
— Емпра прибуває через три дні. Переконайтеся, що вона почуватиметься як удома.
Після того, як вивантажили дорожні скрині, дипломатичне спорядження і церемонійну зброю, а почет обрав кімнати для проживання в головному крилі, Уто знайшов Мандана в його кімнаті з кам’яними стінами, розташовану далі по коридору від великої кімнати конаґа. У кімнаті королевича було вузьке відкрите вікно, крізь яке свистів вітер, і Уто знав, що вночі буде холодно. На щастя, він побачив ковдри, складені на Майданову скриню для мандрів, і камін у кутку з купою хмизу поруч. Він не думав, що королевич оцінить, яких жертв це вимагало, адже деревини на острові було вкрай мало.
Мандан переодягнувся в шовкову туніку, вишукані штани й чоботи з коричневої шкіри, наче збирався на справжній бал. Йому вже було нудно.
— Навіщо нам було прибувати на три дні раніше? Шкода, що я не взяв своїх фарб.
Уто продовжив давати настанови молодому чоловіку.
— Ви прибули на острів Фулкор для дуже важливої зустрічі. Під час неї навчайтеся та плануйте. Ви зустрінетеся з нашими ворогами віч-на-віч. Вивчайте їхні манери, звички, слабкі місця, а потім запам’ятайте все. Такої можливості у вас більше не буде.
— Навіщо мені це? — запитав Мандан.
— Дайте самі собі відповідь на це, і якщо ви мудрий правитель, то знайдете прийнятну відповідь. — Він попросив королевича слідувати за ним, вони вийшли з головної зали і піднялися на самий верх стіни, що оточувала вершину острова. — Звідси, згори, ви можете спостерігати за океаном у всіх напрямках.
Мандан поглянув у далечінь.
— Так ми зможемо побачити наближення ворога?
— Його наближення потрібно бачити завжди, — мовив Уто. — Інакше вони зможуть напасти, перш ніж ви про це дізнаєтеся.
Вони рушили по проходу на верхній частині стіни, вдивляючись у напрямку узбережжя Остерри.
— За всю історію ішаранці багато разів захоплювали острів Фулкор, а потім наші відважні воїни відвойовували його. — Жили виступали на шиї Уто, коли він, оповідаючи, боровся зі своїм гнівом. — Десятиліттями ми утримували цей острів, однак тепер конаґ хоче віддати його просто задля того, щоб утворити союз. Він знає, скільки крові остерранців вони пролили.
— Поглянь, звідси можна побачити трохи диму в небі над горою Вада. — Мандан вказав на захід, у напрямку дому. — Що насправді відбувається, Уто? Що, як мій батько має рацію? Що, як Оссус пробуджується, а Люті хочуть знищити світ? Хіба всі ми не повинні спробувати битися разом? Нам можуть знадобитися армії ішаранців так само, як і власні. Можливо, це єдиний вихід.
Уто нахмурився.
— Є речі, які ми можемо уявляти, мій королевичу, а є речі, які ми знаємо. Так от, ми
Почуваючись незатишно, юнак підійшов до краю стіни і подивився туди, де простягалися занурені у воду рифи, немов захисні кігті навколо острова. Він запитав тихим, настрашеним голосом:
— То це там сталося? Де ти вийшов у море під час відпливу, щоб можна було запустити палаючі стріли в ішаранські кораблі?
Уто махнув рукою вниз і трохи ліворуч.
— Там. Коли починається відплив, риф оголюється і спритний чоловік може стрибати з виступу на виступ, але для цього треба точно розрахувати час.
Очі Мандана сяяли від захоплення.
— Уто з Рифу повернувся на острів Фулкор. Нехай ішаранці остерігаються.
Наступні кілька днів Адан і Пенда провели в підготовці до своєї загадкової поїздки в пустелю. Гом метушився, збираючи необхідні речі, перейнятий хвилюванням.
Радники Адана були обурені самою думкою, що їхні король і королева приєднаються до Лютих у небезпечному полюванні на дракона. Вартові Стяга наполягали, що мають вирушити разом з ними, щоб служити їм озброєним супроводом, і, хоч Адан не міг приховати від самого себе хвилювання, що його охоплювало, він все ж намагався звучати переконливо:
— Ми повинні прийняти гарантії безпеки від королеви By. Піщані Люті — це велика і страшна сила, тож ми мусимо показати, що довіряємо їм.
— А ми довіряємо? — спитала Пенда, піднімаючи брови.
