Адан поміркував і зупинився на прагматичній відповіді:
— Якщо піщані Люті намагаються домогтися союзу з нами, то для них було би неприпустимим нас убити, чи не так?
Збираючись у непросту подорож, обираючи надійний одяг Утауків замість мереживного королівського вбрання, Пенда посміхнулася до чоловіка.
—
Вона дістала шкіряні штани, міцні черевики та одяг з кармазинового й чорного шовків. Швачки підігнали приготований одяг, аби він підходив до її животика, що поступово збільшувався.
Через п’ять днів одразу пополудні прибули Кво та супровід піщаних Лютих — золотошкірі воїни з волоссям кольору світлого меду, в яке було вплетено тонкі металеві кільця. Люті, окрім суворого мага, були озброєні короткими списами з наконечниками з обсидіану та тонкими спіральними держаками, і всі вони приїхали на міцних ауґах. Дві ящіркоподібні істоти мали порожні сідла, підготовлені для гостей Лютих.
Почет Лютих залишився за воротами, на яких усе ще виднілася темна пляма в тому місці, куди гатив безтямний звір, забившись до смерті. Адан і Пенда вже були готові зі спакованими речами та дорожнім одягом, не бажаючи змушувати своїх примхливих провідників чекати. Ксар їхав на шкіряній накладці на плечі Пенди, хоча шалапутний ска міг знайти спосіб завдати прикрощів.
Зі свого ауґа Кво всміхнувся до короля.
— Адане Старфолле, я радий, що ти дослухався до мого запрошення.
— Я думав, що це запрошення королеви By, — відказав Адан.
— By дозволяє мені говорити за неї. — Він надув губи, але згодом просяяв. — Вам обом сподобається наше полювання на дракона.
Адан кивнув.
— Буде добре побачити все на власні очі, на той випадок, якщо одного дня Баннрія потерпатиме від нашестя драконів.
Кво, посміхнувшись, повернувся до мага Лютих і решти воїнів:
— А мені подобається цей людський король!
Мешканці Баннрії зібралися біля стін і воріт, щоб спостерігати за від’їздом, але їхні схвальні вигуки звучали стримано. Адан повернувся, щоб заспокійливо помахати своєму народові.
— Ми вирушаємо в чудову пригоду з нашими новими друзями. Після повернення ми з Пендою розповімо прекрасні історії.
Безперечно, — сказав Кво і вказав жестом на два порожні сідла на ауґах. — Сідайте і вирушаймо.
Адан розглядав дивне, низько посаджене сідло. Він повернувся, щоб допомогти Пенді, проте вона скочила в сідло з легкістю і грацією, яких йому ніколи не досягти. Вона по-королівськи сиділа верхи на своєму ауґові, готова рушати і чекаючи лише на нього. Ксар, тримаючись на її плечі, махнув крилами і видав схвальний гул.
Підійшовши до другого ауґи, Адан удав, що знає, як їхати на такому звірові, і спромігся забратися в сідло, не зробивши з себе посміховисько. Він узявся за віжки, відчуваючи під собою могутнє створіння.
Люті розвернули своїх ауґів, і звірі незграбно рушили дорогою, прямуючи до пагорбів і пустель, що простягнися за ними. Адан озирнувся на Баннрію, потім подивився вдалину, намагаючись підготуватися до будь-чого, що їх чекало попереду.
Ауґи, тупаючи по дорозі, підняли велику хмару куряви і Адан незабаром зрозумів, що коричневий серпанок — це своєрідне маскування, викликане Лютими.
Кво вигукнув:
— Досить вже цих церемоній! Моїй сестрі не терпиться почати, та й цей дракон нас не чекатиме. — Він злегка всміхнувся. — Тримайтеся. Це вас трохи збадьорить.
Нахилившись, ауґи швидко помчали на своїх масивних лапах. Чорні язики висовувалися з їхніх пащек, ніби облизуючи повітря. Адан схопився за виступ на твердому сідлі й поглянув на Пенду. Яскрава посмішка засяяла на її обличчі, а темне волосся розвівалося за спиною. Попри напругу, яку вони відчували, він знав, що його дружина насолоджується свободою. Ксар здійнявся в повітря спалахом зеленого оперення і ширяв над головою, рухаючись слідом за групою наїзників незлічені милі.
Люті розмовляли мало навіть поміж собою. Зловісний маг у шкіряній мантії не зронив жодного слова, хоча часто кидав скептичні погляди на двох людських супутників.
Кво невдоволено насупився на мага і голосно звернувся до Адана, промовивши змовницьким тоном:
— Я не виправдовую Аксуса. Він неприємний.
— Що ми такого зробили, що він образився на нас? — запитала Пенда.
— Ви народилися людьми. Багато наших дивуються з того, що моя дорога сестра так багато надій покладає на вашу расу. Аксус вважає поганим прикладом для інших те, що наша королева вшанувала вас, надавши такий супровід, ніби ви нам рівня, хоча саме ми створили вашу расу давним-давно.
Маг їхав із похмурим обличчям, дивлячись перед собою.
— Але королева By запросила нас приєднатися до вас у полюванні на дракона, — мовив Адан. — Якби ви не дали нам супровід, як інакше ми потрапили б на це полювання?
Кво чмихнув.
— Королева піщаних Лютих могла б зажадати, щоб ви дісталися туди будь-яким можливим способом.
