Ґлік і всі ска з її видіння піднялися ще вище, щоб уникнути ударних хвиль із зони знищення. Присутність Арі допомогла дівчині зрозуміти, в якому напрямку їй слід тікати.
Одначе Ґлік відчула щось іще зловісніше, щось величезне і грізне. Величезна зграя з неймовірною швидкістю пронеслася через рівнину і над високими горами — то були гори Хребет дракона. Світ під нею пішов тріщинами, розламуючись на шматки. Гори зрушилися і розкололися, великі вогненні струмені вирвалися вгору, а внизу під землею заворушилася величезна сутність.
Глибоко занурившись у транс, Ґлік кричала, намагаючись вирватися.
Арі летіла з нею в її свідомості, відмовляючись її відпускати. Усі ска з величезної зграї раптово кинулися вниз, набираючи швидкість... навмисно летячи просто до розлому в горах...
Ґлік отямилася поруч зі струмком, мокра від поту, нажахана. На її плечі синя птаха-рептилія лопотіла крильми, тицялася мордою їй у вухо, клацала дзьобом і бубоніла, ніби просячи вибачення. Багаття згасло, перетворившись на тьмяні помаранчеві вуглинки.
— Що це ми бачили? — хрипким голосом запитала Ґлік. Вона притиснула долоню до грудей, відчувши, як б’ється серце, і намалювала ще одне коло, боячись, що побачила кінець, після якого не буде нового початку.
Вона дісталася Баннрії, бажаючи знову побачити свою названу сестру Пенду, а також Гейла Орра. Усередині величезного міста, схованого за стінами, Ґлік із задоволенням досліджувала численні вулиці і глухі провулки. Арі злетіла в повітря, потім повернулася відпочити на її плечі, стривожена гамором велелюдного міста.
Дівчина розмовляла з продавцями вуличної їжі, музикантами, гончарями, ткачами, пралями. Вона не розуміла, як можна бути вдоволеним, живучи весь час в одному домі, щодня бачити одних і тих самих людей, одні й ті самі краєвиди. Вона порівнювала містян із деревами, коріння яких розрослося углиб, а самі вони виросли високими, проте змушені завжди залишатися на одному місці. Ґлік же більше скидалася на руду лисицю, що бігала там, де хотіла.
Сподіваючись перехопити щось поживне на кухні в замку, навіть якщо слуги змусять її помитися, Ґлік підійшла до бічних дверей. Коли вона прочинила двері, товстобока головна кухарка побачила її та згадала.
— О, це ж наша бруднуля! — вигукнула вона насмішкувато.
Ґлік пішла за нею на кухню.
—
— Ой, дитино, королеви тут немає, але ти можеш пообідати зі мною.
Жінка, сновигаючи по кухні, дістала зачерствілий хліб і налила миску вчорашнього супу, який і досі тихо булькотів на дні каструлі. Ґлік розламала тверду, як камінь, хлібину і заходилася жувати м’якуш, годуючи Арі крихтами, які та заковтувала цілком.
Присівши на табуретку навпроти дівчини, головна кухарка поправила білий чепчик, який утримував її сиво-каштанове волосся. На обличчі в неї проступило занепокоєння.
— Королева Пенда та король Адан відбули з тими страшними істотами. — Вона стишила голос, ніби, просто вимовивши ці слова, могла прикликати стародавню расу. — З піщаними Лютими!
Це розпалило цікавість Ґлік, і вона також відчула спалах тривоги.
— Їх захопили? Узяли в заручники? — Арі махнула синіми крилами, відчуваючи стривоженість партнерки. Ґлік подумала, що їй, можливо, доведеться рятувати і Пенду, і короля.
— О, люба, ні. Їх запросили як гостей тієї королеви By. Вони вирушили разом із супроводом на тих ящерах. — Очі кухарки стали великими, мов тарілки. — Вони сказали, що вирушають
Дівчина ледь не вдавилася хлібом, згадавши свої сни про лусочки й темні кутасті крила.
— Полювання на дракона? Кра, хіба хтось нещодавно бачив дракона? — Вона пригадала, що їй сказала Шелла дін Орр. — Вони ж бо дуже рідкісні.
— Люті вважають, що знають, де їх знайти. Вони хотіли, щоб наші король і королева стали свідками цього полювання. Оце так спадок, сказала б я... та не для мене! — Кухарка виглядала дуже стурбованою.
Пташка-рептилія бубоніла і гуділа, аж поки Ґлік не віддала їй залишки черствого хліба, які та радісно розтовкла на крихти і проковтнула.
Дівчина прийняла рішення.
— Тоді я також повинна стати свідком того полювання. Коли вони вирушили?
— Кілька днів тому. Ніхто не знає, скільки часу має тривати полювання на дракона! Вони попрямували до зовнішньої пустелі, у напрямку Печі.
— Я встигну їх наздогнати. — Ґлік заходилася жадібно сьорбати суп. — Арі може полетіти вперед, аби їх знайти. — Завдяки їхньому сердечному зв’язку вона могла бути впевнена, що ска впізнає Пенду і зможе знайти її навіть у великій пустелі.
Ставши новою Хороброю короля Колланана, Елліель присвятила себе захисту не лише його самого, але і його королівства. Вона була не просто паладином — вона була зобов’язана своєму господареві, його народу, тому взялася вивчати політику Нортерри, її союзників, її історію. Тепер усе це було частиною її самої.
