— Ні. Хотів, але був зайнятий роботою. А коли повернуся додому, зателефонував їй на мобільний, та вона не відповіла. Тоді я нічого такого не подумав. Але Аманда не брала слухавку всі вихідні — дзвінки просто перекидало на голосову пошту. Ми не ревнива пара, що постійно надзвонює одне одному. Я гадав, що вона зайнята, розважається. Надто про це не розмірковував.
— Коли ви почали усвідомлювати, що щось не так? — питає Вебб.
— Коли вона не повернулася в неділю ввечері, як очікувалось, я почав хвилюватися. Залишав повідомлення на її телефоні, але Аманда мені так і не передзвонила. А ще я не пригадував, де вони мали зупинитися. І тоді зателефонував Керолайн. Гадав, якщо вони затрималися, її чоловік може щось знати. Але відповіла сама Керолайн. — Він робить паузу. — І сказала мені, що не мала ніяких планів з Амандою на ті вихідні, що, власне, вже деякий час не говорила з нею. — Він потирає обличчя рукою. — У понеділок уранці я прийшов до поліційного відділку й повідомив про її зникнення.
— Яку роботу ви виконуєте? — цікавиться детектив Мун.
Це трохи спантеличує Роберта, він переносить увагу на неї.
— Я адвокат. — І згадує: — Я… я маю зателефонувати до офісу.
Слідча не зважає на ці його слова.
— Ви можете підтвердити нам, де перебували в ті вихідні — з п’ятниці, двадцять дев’ятого вересня, до понеділка? — питає вона.
— Що?
— Ви можете підтвердити…
— Так, звісно, — каже Роберт. — У п’ятницю я весь день був на роботі, пішов близько п’ятої. Одразу поїхав додому. Я вже все це розповів поліції, коли повідомляв про її зникнення. У вечір п’ятниці сидів удома. У суботу теж був удома, зробив деяку роботу; у неділю їздив грати в гольф із друзями. — І знову нагадує: — Це все має бути у справі.
— Ваша дружина мала родичів окрім вас? — питає детектив Мун.
— Ні. Вона єдина дитина, а її батьки обоє померли. — Він ненадовго замовкає. — Можна й мені поставити запитання?
— Звісно, — каже Вебб.
— Ви маєте якусь ідею, що могло статися? Хто міг це зробити?
— Ще ні, — говорить детектив, — але ми не зупинимося, доки не дізнаємось. Є ще щось, що ви можете нам розповісти?
— Нічого такого на думку не спадає, — промовляє Роберт зі старанно незворушним обличчям.
— Гаразд, — підсумовує Вебб. І, ніби поміркувавши, додає: — Ми хотіли б, щоб команда експертів приїхала й оглянула ваш будинок, якщо ви не проти.
Різким голосом Роберт каже:
— Ви два тижні ігноруєте моє занепокоєння, а тепер хочете обшукати дім? Можете взяти ордер.
— Добре. Так і зробимо, — погоджується Вебб.
Роберт встає. Двоє детективів підводяться й ідуть.
Щойно простеживши, як вони від'їжджають, Роберт замикає парадні двері й швидко підіймається нагору, до свого кабінету. Сідає за стіл і висуває нижню шухляду. Усередині — стос конвертів з манільського паперу. Він знає, що під тими конвертами лежить одноразовий телефон його дружини, про який невідомо поліції. Мить він сидить, дивлячись на конверти зі страхом. Згадує листа в шухляді на кухні, якого отримав того ранку. Хтось був у нього вдома. Якийсь підліток нишпорив у нього в столі. І, певно, бачив мобільний, адже одного дня, коли Роберт висунув шухляду, той лежав просто поверх конвертів. Від подиву він тоді здригнувся на стільці. Знав, що поклав телефон під конверти. Але тепер зрозуміло. Той шмаркач бачив мобільний і перемістив його. А наразі поліція збирається обшукати його будинок. Слід позбутися телефона.
Є невеликий запас часу, перш ніж вони прийдуть з ордером.
Але скільки саме часу?
Він тягнеться по телефон під конвертами, раптом злякавшись, що його там взагалі не виявиться. Але відчуває в руці гладеньку поверхню й дістає його. Дивиться на нього, на цей пристрій, що завдав йому такого болю.
Роберт засуває шухляду й ховає мобільний до кишені. Виглядає у вікно — вулиця внизу безлюдна. Коли розійдеться новина, що знайшли тіло Аманди, на поріг злетяться репортери — і тоді йому нізащо не виплутатись. Треба діяти швидко. Він перевдягається в джинси й футболку, поспішає вниз, хапає куртку та ключі біля вхідних дверей, аж раптом зупиняється, ледь не встигнувши їх відчинити. Що як хтось його побачить? І згодом детективи дізнаються, що він вибіг з дому одразу після їхнього від’їзду?
Хвилину Роберт стоїть нерухомо, розмірковуючи. Вони обшукають усі закапелки. Не можна ховати телефон удома. Які є варіанти? Він іде вглиб будинку й крізь двері кухні виглядає на заднє подвір’я. Це дуже закрите подвір’я. Мабуть, є сенс зарити мобільний на клумбі. Певно ж, у саду не копатимуть. Тіло вже в них.