Хтось знайомий полностью

— Ну, ну. Ось бачиш. У тому шлюбі, очевидно, проблеми є. — Атоді схвильовано нахиляється через стіл. — Послухай, Олівіє. Ти ж не хочеш, щоб поліція вважала, ніби Пол зустрічався з Амандою. Тоді він може стати підозрюваним в убивстві. Тобі цього не треба. Не треба, щоб вони нишпорили у твоєму житті.　

— Надто пізно, — жаліється Олівія. — Гадаю, Пол уже підозрюваний. Гадаю, Бекі вже розповіла їм про свої підозри щодо Пола й Аманди.　

Ґленда швидко каже:　

— Що ж, ти маєш подбати про те, щоб вони негайно облишили цю ідею. Скажи детективам, що Пол був з тобою всі вихідні.　

— Авжеж, він і був зі мною всі вихідні.　

— Ну, тоді гаразд.　

Олівія з явною напругою промовляє:　

— Я маю поговорити з Полом сьогодні, коли він прийде додому. Спитаю, чому він мені про все це не розповів. І спитаю прямо, чи правду сказав він поліції.　

Ґленда киває.　

— Дай мені знати, що він скаже.　

І тут помічає, що Олівія придивляється до неї пильніше, ніби вперше бачить, яка вона втомлена. Ґленда знає, що в неї під очима темні кола, — вранці розглядала себе в дзеркалі.　

— А твої справи як? — питає Олівія.　

— Так собі, — зізнається Ґленда. — Здається, Адам ненавидить свого батька.　

— Чому?　

— Не знаю. — Ґленда відводить очі. — Постійно чубляться. Припускаю, для хлопців-підлітків нормально сваритися з татами. їм треба відокремлюватись, відстоювати своє… — Вона робить паузу. — Зауваж, останнім часом я теж йому не дуже подобаюсь.　

Коли подруги прощаються, Ґленда йде додому, обмірковуючи те, що розповіла їй Олівія. Авжеж, Пол не став би зраджувати дружину. Вона знає їх шістнадцять років. Але їй тривожно. Ґленда пам’ятає, якою була Аманда того єдиного разу, коли вона по-справжньому її бачила, — на торішньому пікніку.　

Був теплий сонячний вересневий день. Аманда вбралася в короткий жовтий сарафан, що відкривав її гладенькі засмаглі ноги. Нігті на ногах були ідеально пофарбовані, і на ній були босоніжки на високих підборах.　

Ґленда й Олівія припинили носити короткі сарафани дуже давно. Тепер вони носили капрі й босоніжки на пласкій підошві й обговорювали, як дати раду венам на ногах. Але Аманда була молода, вродлива й ніколи не народжувала, тож її ноги були ідеальні, як і все решта. Зараз же Ґленда пригадує, як вона нахилялася вперед, буденно демонструючи краєчок пружних грудей і мережаного бюстгальтера щоразу, як говорила до Кіта, Пола, Ларрі чи будь-кого з присутніх чоловіків.　

Чи звертала вона того дня особливу увагу на когось із них? Ґленді так не здалося. Але всі чоловіки виставляли себе дурнями. Аманда фліртувала з кожним, оточуючи себе свитою, мов південна аристократка, доки її власний чоловік сидів осторонь, говорив мало, попивав пиво й поблажливо спостерігав за нею. Періодично Аманда оберталася до свого вродливого мовчазного чоловіка й стискала його долоню у своїй, немов визнаючи, що належить йому. Тоді Ґленді здалося, що Роберт пишається дружиною. Але зараз вона гадає — чи було так насправді? Чи він був ображений на неї, на ту увагу, яку Аманда отримувала й яку приділяла кожному, окрім нього? Може, він сердився і ревнував, але приховував це? Чи боявся він, що вона може бути невірною?　

Кожен шлюб має свої таємниці. Ґленді цікаво, які таємниці в них.　

Коли Пол вертається додому з роботи, Олівія чекає на нього. Рейлі пішов на баскетбольне тренування. Це дає їм шанс поговорити.　

Вона чує, яку парадні двері входить чоловік, і рушає з кухні до передпокою йому назустріч. І миттєво помічає, який він утомлений.　

Власне, вигляд у нього кепський. Та вона не має до нього особливого співчуття.　

— Нам треба поговорити, — каже Олівія. Її голос лунає напружено.　

— Можна спершу зняти пальто? — огризається Пол. Читає вираз її обличчя й питає: — Де Рейлі?　

— Рейлі на тренуванні. Буде вдома пізніше.　

Він проходить повз неї на кухню. Вона йде слідом і дивиться, як він тягнеться до буфета по пляшку скотчу. Не в змозі приховати гнів, Олівія дорікає:　

— Я знаю, що ти спілкувався з поліцією.　

— То вони приходили й говорили з тобою? — питає він з роздратуванням. — Чому я не здивований?　

Пол наливає собі напою й обертається до дружини, спершись на кухонну поверхню.　

— Ні, сюди вони не приходили. Бекі розповіла.　

— А, Бекі, — зло каже він і робить великий ковток.　

— Що, в біса, коїться, Поле? — розпачливо питає Олівія.　

— Я скажу тобі, що коїться, якщо ти впевнена, що хочеш знати. — Він робить ще один ковток. — У Ларрі Гарріса давно щось було з Амандою Пірс. Коли я прямо спитав його про це, він заперечив. Тож я сказав Аманді триматися подалі. А потім вона зникла. Тоді я не казав про це поліції, бо щиро не вважав, що це стосується справи. Та ніхто й не питав. Усі гадали, що вона просто пішла від чоловіка. Але зараз… Вочевидь Бекі бачила, як я говорив з Амандою, сунула носа, куди не слід, і розповіла поліції. Довелося їм усе пояснювати. — Пол фиркає. — Закладаюся, вона шкодує, що взагалі про це згадала. — Він підіймає голову й утомлено дивиться на Олівію. — І тепер вони вчепилися в мене. Питають про алібі.