Він ще вище підіймає келих і вихиляє решту скотчу. — Питають
— Скажи мені правду, — вимагає Олівія й відчуває, як уривається голос. — У тебе був роман з Амандою чи ні?
Пол дивиться на неї, і щось у його поведінці змінюється. Колючий гнів полишає його.
— Трясця, Олівіє, ні. Я не спав з нею, присягаюся. Я ніколи тебе не зраджував. Я б не став. Ти ж знаєш.
— Тоді чому ти не розповів мені про це? Навіщо всі ці таємниці? Ти вчора говорив з поліцією, а мені навіть не сказав!
Він похнюплює голову.
— Пробач.
Вона чекає.
— Я не розповів тобі про Ларрі, — каже Пол, — бо хотів, щоб це залишилось між мною й ним. Я знаю, що ви з Бекі подруги. Не хотів ставити тебе в таке становище — знати й вагатися, чи не варто розповісти їй. Гадав, якщо скажу Аманді триматися осторонь, вона припинить тягатися за Ларрі. Не думав, що їхня інтрижка була для неї важлива.
— Звідки ти знав, що вона зустрічається з Ларрі?
— Я тижнями підозрював, а тоді заскочив їх, коли вона смоктала йому просто в його ж кабінеті.
Олівія шокована.
Питає себе, чи знає Бекі подробиці.
А Пол продовжує:
— Я все розповів детективам. Не те щоб мене так хвилював шлюб Ларрі — це мене справді не обходить. Але я непокоївся, що він стає недбалим і що хтось, окрім мене, може заскочити їх в офісі й він утратить роботу. А я не хотів, щоб це сталося.
Олівія відчуває, як її напружені плечі потроху починають розслаблятися.
— Але чому ти не розповів мені вчора, після того як говорив з поліцією? Навіщо приховав від мене?
Пол хитає головою.
— Не знаю. Я просто не уявляв, що робити. Треба було розповісти. Кажу тобі зараз. — Він зітхає й неспокійно додає: — Вони спитали, чи є в мене алібі на вихідні, коли зникла Аманда.
— Що ти їм сказав? — питає Олівія.
— Правду. Що всі вихідні був удома. Сказав, що ми, мабуть, залишились удома й дивилися щось на «Нетфліксі». Це те, що ми робимо зазвичай. Коли востаннє ми кудись ходили ввечері у п’ятницю або в суботу?
Вона пригадує ті вихідні. А тоді каже:
— Ні, тієї п’ятниці ти їздив до тітки, пам’ятаєш?
Він застигає.
— Чорт. Твоя правда. Я й забув.
— Ти зателефонував мені з офісу й сказав, що вважаєш за краще відвідати її.
— Так, — визнає Пол. — Трясця.
Олівія пам’ятає той вечір. Пол поїхав до своєї тітки, а вона зосталась удома й дивилася кіно сама.
— Тобі краще розповісти їм, — схвильовано каже Олівія.
Він киває.
— Розповім. Напевно, вони захочуть спитати й тебе також.
— Спитати мене?
— Де я був на тих вихідних.
— Чому так важливо, де ти був? — дивується Олівія, засмучена цією ситуацією. — У тебе не було зв’язку з Амандою. У Ларрі був.
Пол фиркає.
— Не думаю, що поліція знає, кому вірити. — За мить він каже: — То ми квити?
— Ти про що?
— Ну, знаєш, ти не розповіла мені про ті листи…
Вона зовсім забула про ті листи.
Усе, що відбувалось останнім часом, геть витіснило їх з її голови. Олівія підходить до чоловіка, кладе руки йому на груди.
— Так.
Відчуває запах скотчу в його подиху.
— Коли, ти казала, Рейлі повертається додому? — питає він, обвиваючи її руками й цілуючи.
— Ще не скоро, — каже Олівія. — Чому б тобі не налити мені випити? — І, доки він наливає, розмірковує: — Ти ж не думаєш, що Ларрі міг бути причетний до…
— Ні, звісно, ні, — запевняє Пол.
Увечері в п’ятницю Бекі неспокійно блукає будинком, чекаючи на повернення Ларрі з роботи. Зважаючи, як усе склалося вчора, він може бути не в гуморі, коли прийде додому. Він попереджав, що, можливо, спізниться, — завжди має багато надолужувати після відрядження.
Вночі вона спала в гостьовій кімнаті. Бекі не знає, як вони удвох переживуть це. Можливо, ніяк. Можливо, їхньому шлюбу кінець і лишається знайти спосіб сказати про це дітям та визначитися з розділом майна. Попри стійкі заперечення перед Олівією, вона багато часу проводить у сумнівах: чи можливо, що твердження Ларрі, буцімто між ним й Амандою не було нічого суттєвого, — правда.
День видався довгий — увесь тиждень був довгий, відколи знайшли тіло Аманди Пірс, — і Вебб це відчуває. Очі пече, кінцівки втомлені. Він розчарований відсутністю просування у справі. Однак картина починає вимальовуватись. Закінчивши з Полом Шарпом, вони поговорили з іншими людьми з «Феншоу Фарма-сьютікалз» і склали чіткіше уявлення про те, ким була Аманда Пірс. Вебб питав себе, наскільки чутки про неї правдиві. Але ж Ларрі Гарріс визнав інцидент у його кабінеті. Тож принаймні деякі з них були правдою.
І зараз Мун везе їх назад з курортного готелю «Дірфілдз», де Гарріс відвідував конференцію на вихідних, коли було вбито Аманду Пірс. Вебб дивиться у вікно на вечірній краєвид, обмірковуючи те, що вони дізналися.