«Корсо-Трієсте. Убивство під час бійки».
Це сталося вночі на автобусній зупинці. Між двома незнайомцями через дрібний привід виникла сутичка, а потім один із них дістав ножа.
«Що спільного це може мати з тими справами?» — ставила вона собі запитання, дедалі більш спантеличена.
Сандра не змогла знайти зв’язку ані між цими трьома подіями, ані між тими, про які читала далі. Завжди була одна або кілька жертв. Дивна мапа злочину. Деякі з них розкриті, інші ще ні.
Однак усі мали фотодокументи з місця події.
Професія Сандри полягала в аналізі місця злочину на підставі фотозображень, тож на писемних свідоцтвах вона не дуже розумілася. Надавала перевагу візуальному підходу, тому вирішила зосередитися на знімках фотографів-криміналістів.
Аналіз їх не був легкий: на місцях двадцяти убивств були зняті сотні фото. Спочатку вона переглядала, не знаючи, що шукати. Їй знадобилося б багато днів, щоб переглянути все, адже Давід не залишив жодних настанов.
Фреде, дурнику, ну навіщо така таємничість? Ти не міг залишити мені листа з інструкціями? Любий, невже це обійшлося б тобі надто дорогою ціною?
Сандра нервувала, була голодна, не спала понад двадцять чотири години, відколи прийшла в поліцію, не була в туалеті, хоча відчувала таку потребу. Впродовж доби багато чого сталося: агент Інтерполу підірвав її довіру до чоловіка; вона з’ясувала, що Давід загинув не через нещасний випадок — його вбили, і вбивця погрожував їй, перетворивши пісню, з якою пов’язаний найпрекрасніший спогад її життя, на жахливий жалобний марш.
Забагато як на один день.
Надворі знову задощило. Сандра схилила голову на стіл. Заплющила очі й на хвилину припинила думати. Відчувала, що на ній величезна відповідальність. Досягти справедливості ніколи не було легко, тому вона обрала цю професію. Але донині жінка була тільки частиною більшого механізму, а тепер результат розслідування залежав тільки від неї.
«Я не дам цьому ради», — міркувала вже вона.
Цієї секунди задзвонив мобільний. Сандра аж підскочила, почувши, як порожнім залом покотилася луна від сигналу.
— Говорить де Мікеліс. Я знаю все.
На мить Сандра злякалася: невже її начальника поінформували про те, що вона послалася на нього без його відома і що перебуває тут без офіційного погодження.
— Я все поясню, — швидко заговорила вона.
— Ні, чекай, не переривай мене. Я знайшов ту картину!
У голосі інспектора була ейфорія, і це подіяло на жінку заспокійливо.
— Ця налякана дитина, що хоче втекти, є однією з постатей на картині Караваджо «Мучеництво святого Матвія».
Сандра мала надію, що ця подробиця щось їй пояснить. Сподівалася на більше, але не хотіла гасити ентузіазму де Мікеліса.
— Картина намальована 1600—1601 років. Художник дістав замовлення на фреску, але потім вирішив, що це буде олія на полотні. Картина належить до циклу про життя святого Матвія разом із «Натхненням» і «Покликанням»[15]. Ці три полотна зберігаються в Римі, у каплиці Контареллі в храмі Сан-Луїджі-деї-Франчезі.
Це їй не дуже допомогло. Вона мала дізнатися більше. Сандра відкрила пошукову систему й спробувала знайти полотна в ілюстраціях «Google».
Незабаром картина з’явилася на екрані.
На ній була зображена сцена смерті святого Матвія. Кат підносив меч, дивлячись на жертву з ненавистю. Святий повернений обличчям до землі. Однією рукою намагався стримати вбивцю, а друга лежала долі, немовби він погодився на муку, що чекала на нього. Їх оточували інші персонажі, а серед них — налякана дитина.
— На картині є певна цікавинка, — додав де Мікеліс. — Поміж людей, присутніх під час цієї сцени, художник намалював себе.
Сандра впізнала автопортрет Караваджо ліворуч угорі. І в неї виникла інтуїтивна здогадка.
На картині зображено сцену злочину.
— Де Мікелісе, я мушу з тобою попрощатися.
— Не скажеш мені навіть, як справи?
— Усе гаразд, будь спокійний.
Інспектор буркнув щось незрозуміле.
— Я зателефоную тобі завтра. Ну, і дякую, ти справжній друг, — додала Сандра.
Вона поклала слухавку, не чекаючи на відповідь. Справа була надто важлива. Тепер вона знала, що шукати.
Процедура фотографічного документування передбачала, що крім місця злочину слід було увічнити й інші речі, наприклад, натовп цікавих, який зазвичай збирається за поліційним кордоном. Між ними міг критися винуватець, який прийшов подивитися, як триває слідство.
Принцип, за яким убивця завжди повертається на місце злочину, інколи виявлявся дієвим. Ця обставина уможливила затримання багатьох злочинців.
Сандра обрала кільканадцять фото, долучених до документів, що стосувалися двадцяти вбивств, про які зазначив Давід у записнику. Вона зосередилася на них, досліджуючи саме випадкових роззяв. Шукала когось, хто, подібно до Караваджо на картині, приховався в натовпі.
