Сіла на підлозі й обхопила голову руками. Тільки тепер вона відчула, що хоче плакати. І кричати. Це дало б їй полегшення, але вона втрималася. Не повернулася думками до ночі з Шалбером, щоб поставити собі запитання, чи його пристрасть була частиною плану. Пригадала натомість вечір, коли кохалася з Давідом, дещо від нього приховуючи. І її охопили муки сумління.
«Так, я грішниця, — подумала вона, — а смерть Давіда була карою за цей гріх».
Зателефонувала Шалберові на мобільний, але електронний голос інформував, що абонент поза зоною досяжності. Сандра не збиралася себе жаліти. Мусила діяти.
Жінка уклала договір з тим священиком, що має шрам на скроні. Але тепер, коли в Шалбера його фото, він швидко дізнається, хто це. Якщо він його заарештує, це буде кінець. Стежка, що веде до вбивці її чоловіка, несподівано урвалася на темному фото, отже, пенітенціарій був її останньою надією. Вона має його застерегти.
Сандра не знала, де його шукати. Не могла також чекати, поки чоловік зі шрамом сам знайде її, як обіцяв. Повинна була щось вигадати.
Жінка стала ходити квартирою, намагаючись проаналізувати останні події. Лють їй у цьому не допомагала, тому варто було заспокоїтися. Вона не знала, що думати про агента з Інтерполу, але відчувала, що має повернутися до справи Фігаро.
Напередодні ввечері, у Музеї душ чистилища, Сандра розповіла священикові своє пояснення загадки. Він вислухав, а потім пішов, сказавши, що мусить поквапитися.
Вона хотіла дізнатися останні новини, тож увімкнула телевізор, що стояв на тумбі в кухні. Упродовж хвилини перемикала канали, аж поки знайшла новини.
Диктор говорив, що в парку Вілла-Ґлорі знайдено тіло молодої жінки. Потім перейшов до іншої події з кримінальної хроніки та згадав Федеріко Ноні й П’єтро Дзіні. Повідомлення про вбивство і самогубство у кварталі Трастевере було останнім.
Сандра не вірила своїм вухам. Яку роль вона відіграла в цьому? Чи хоч мінімально причетна до цих смертей? Дійшла висновку, що ні. Коли розігрувалася вся драма, вона розмовляла з пенітенціарієм. Він теж не міг перебувати біля будинку Дзіні.
Здавалося, що справу Фігаро закрито, тож вона не зможе використати її як привід для контакту з пенітенціарієм. Сандра не знала, з чого почати.
Хвилиночку! Звідки Шалбер дізнався, що вони ведуть справу Фігаро? Жінка пригадала, що агент Інтерполу говорив про це: він дізнався, що роблять пенітенціарії, розмістивши жучки на віллі поблизу Рима, у якій поліція вчинила обшук. Якої вілли? Чому вони там опинилися?
Сандра взяла мобільний і набрала номер де Мікеліса.
— Що я можу для тебе зробити, Веґа?
— Інспекторе, я знов потребую твоєї допомоги.
— Слухаю. — Він був у доброму гуморі.
— Можливо, у тебе є інформація про те, що наші люди обшукали останніми днями якусь віллу в Римі? Це має бути місце, пов’язане зі значною справою.
Сандра здогадалася про це, адже Шалбер зумів якось розставити там жучки.
— Хіба ти не читала газет?
— Що я маю знати?
— Ми спіймали серійного вбивцю. Люди обожнюють такі історії.
Повідомлення мало бути в новинах, але, вочевидь, вона все проґавила, бо запізно ввімкнула телевізор.
— Розкажи, у чому річ, — попросила Сандра.
— Маю обмаль часу. — У слухавці лунали чиїсь голоси, тож де Мікеліс перейшов в інше місце, де було трохи тихіше. — Єремія Сміт, чотири жертви за шість років. Три дні тому ввечері в нього стався інфаркт. Йому надали допомогу й заразом дізналися, що він справжній диявол. Він лежить у лікарні, але однією ногою в могилі. Справу закрито.
Сандра замислилася.
— Добре. Ти маєш зробити мені послугу, — сказала вона за хвилину.
— Ще одну?
— Цього разу велику.
— Слухаю.
— Мені потрібне службове доручення, щоб розпочати провадження в цій справі.
— Та невже!
— Хочеш, щоб я пішла на це без дозволу? Ти ж знаєш, що я на таке здатна.
Де Мікеліс мовчав, певно, розмірковуючи.
— Одного дня ти все мені поясниш, згода? Бо інакше я почуватимуся як кретин, який тобі повірив.
— Можеш на мене розраховувати.
— Добре, за годину я надішлю тобі факсом до управління в Римі службове доручення. Муситиму вигадати вірогідне обґрунтування, але мені не бракує фантазії.
— Як я тобі віддячу?
Де Мікеліс розсміявся.
— Облиш.
Сандра роз’єднала зв’язок. Відчула, що знову в грі. Намагаючись забути про те, що вчинив Шалбер, вона зірвала злість на залізничному квитку, який чоловік залишив у пакеті, — порвала його на дрібні шматочки й розкидала по підлозі. Вона сумнівалась, що Шалбер сюди повернеться й побачить це. Була переконана, що вони вже не зустрінуться, і це її засмутило. Жінка пообіцяла собі забути про те, що сталося. Вона повинна їхати в управління, щоб забрати службове доручення. Потім попросить копію документів, що стосуються Сміта. Сандра мала передчуття: якщо справа цікавить пенітенціаріїв, то її не можна вважати закритою.
