Безмежно задоволений Ондрою, Дривегоціус призначив йому королівську платню. Голий Шпиль убрався в шагрень та шовки, та в душі залишився кротеням, сином підземелля, якому за кожною портьєрою ввижався отруєний стилет.
Що тепліше й шанобливіше ставився до свого мага Дривегоціус, тим підозріливішим ставав Ондра. Князь пишався новим майстром захисту, а Ондра чекав підступу. Князь плескав Ондру по плечу, а той розважав, яким чином можна обдурити Захист. З усього виходило, що Кореневе замовляння можна обійти тільки за допомогою іншого Кореневого замовляння; такий збіг обставин був малоймовірним, але Ондра не був невразливим. Страхи його набирали сили.
На пору, коли князь повідомив Ондру про поїздку на королівський прийом, у нездоровому мозку майстра захисту жила повна певність, що Дривегоціус розробив хитрий план, щоб погубити його. Не сьогодні, то завтра Ондра чекав удару. Зовні лишався спокійним, але чекав у будь-яку секунду.
Обвал стався саме тоді, коли Дривегоціус постав перед сильним і небезпечним ворогом. Тобто коли Ондра був зосереджений на надійному захисті навколо княжої персони.
За спиною в нього показалася жінка, магиня незначного ступеня, з низкою кольорових каменів на шиї. Навколо каменів стояла хмара чужої волі; жінка дочекалась, поки Ондра обернеться, й усміхнулась йому так двозначно, що колишнє кротеня одразу зрозуміло: небезпека.
Ніякого плану в нього не було. Усе вийшло само собою — удала імпровізація; тримаючи захист навколо князя, Ондра мав можливість — ненадовго, ледь-ледь — підправити його світосприйняття.
Примарна образа. Спалах люті; двобій. Ондра не випадково нацькував князя на кращого в залі бійця; коли вістря меча засіло в Дривегоціуса в грудях, Ондра мимохідь устигнув подумати: що як це помилка? Якщо зовсім не князь загрожує йому? Що тоді?
З охопленої сум’яттям зали він зник — так, утім, учинило багато надступеневих магів з-поміж гостей. Він утік у свою Мармурову Печеру й присвятив довгі тижні пошукові відповіді на питання: плекав проти нього Дривегоціус підступні заміри чи ні? І хто була та пані з камінчиками? І що саме вона мала проти нього, Ондри, який і бачив її вперше?
Час, проведений у темряві, пішов йому на користь. Він заспокоївся; коли хвиля підозріливості вляглась, він допустив у свою свідомість думку про те, що, можливо, змова проти нього не була настільки всеохопною й страшною, як це здалося спочатку…