Так, значить, я пішла того ранку виконувати свою роботу у вашій кімнаті. На ліжку лежала ваша нічна сорочка так, як ви скинули її. Я взяла її, щоб скласти, і побачила на ній пляму від фарби, якою були пофарбовані двері міс Речел.
Я була так перелякана цим відкриттям, що вибігла з нічною сорочкою в руках на чорний хід і замкнулась у своїй кімнаті, щоб роздивитись цю сорочку в такому місці, де ніхто б не міг мені перешкодити.
Як тільки я отямилась, мені пригадалась розмова з Пенелопою, і я сказала собі: «Ось доказ того, що він був у вітальні міс Речел між дванадцятою і третьою годинами цієї ночі!»
Не скажу вам прямо, яка підозра першою промайнула у мене в голові, коли я зробила це відкриття. Ви тільки розсердитесь, а коли розсердитеся, далебі розірвете листа й не читатиме його далі.
Досить, з вашого дозволу, сказати лише одне. Детально обміркувавши все, я вирішила, що це неймовірно, — з причини, про яку я скажу вам. Коли б ви були у вітальні міс Речел в такий час ночі і міс Речел знала це (а ви були б настільки нерозумними, що забули б остерігатись невисохлих дверей), вона сама нагадала б вам про це — вона ніколи не дозволила б вам винести таке свідчення проти неї, яке тепер було перед моїми очима! В той час, признаюсь, я не була цілком упевнена, що мої підозріння помилкові. Не забудьте, що я призналась у своїй ненависті до міс Речел. Постарайтесь, якщо можете, уявити собі, що частина цієї ненависті була в усьому. Все це закінчилось тим, що я вирішила залишити нічну сорочку в себе, ждати, спостерігати й дивитись, яку користь із цього я можу здобути. В той час — пригадайте, будь ласка, — я й подумати не могла, щоб ви украли алмаз».
Тут я знову, вдруге, перервав читання листа.
Ті місця, в яких нещасна жінка освідчувалась мені в коханні, я читав із щирим здивуванням і можу чесно сказати, із щирою гіркотою. Я розкаювався, справді розкаювався, що звів на її пам'ять наклеп, перш ніж прочитати хоч рядок її листа. Але коли я дійшов до того місця, котре наведено зараз, признаюсь, я відчув, що Розанна Спірман дедалі більше роздратовує мене.
— Дочитайте решту самі, — сказав я, простягуючи Беттереджу листа через стіл. — Якщо там є щось, про що я повинен знати, ви зможете сказати мені про це.
— Розумію вас, містере Френклін, — відповів він. — Цілком природно з вашого боку. Допоможи нам, боже, — додав він, понизивши голос, — але це було також природно і з її боку.
Знов приступаю до переписування змісту листа з оригіналу, який зараз є в моїх руках:
«Вирішивши зоставити вашу нічну сорочку в себе й подивитись, що можуть зробити з нею моя любов чи моя помста (важко сказати, що) в майбутньому, — мені залишалось придумати, як заховати її без усякого ризику, що її зможуть знайти.
Був єдиний засіб — пошити точнісінько таку саму нічну сорочку до суботи, коли в дім прийде праля із своїм записником.
Я побоялась відкласти це на другий день (п'ятницю), бо була певна в тому, що за цей проміжок часу може щось статись. І я вирішила пошити нову нічну сорочку того ж таки дня (в четвер), якщо зможу, гарненько зігравши свою роль, викраяти для цього вільний час. Але передусім необхідно було (замкнувши вашу нічну сорочку в комод) повернутись до вашої спальні — не стільки для того, щоб закінчити прибирання (Пенелопа зробила б це для мене, коли б я її попросила), скільки для того, аби пересвідчитись, чи не замазали ви фарбою від нічної сорочки постіль чи якісь меблі в кімнаті.
Я старанно оглянула все і нарешті знайшла незначні смужечки фарби на внутрішньому боці вашого халата — не полотняного, який ви звичайно носили в цей літній сезон, а фланельного, який ви також мали при собі. Ви, мабуть, замерзли, прогулюючись туди й назад у самій нічній сорочці, і вдягли першу ж теплу річ, котра вам потрапила під руки. Як би там не було, на внутрішньому боці вашого халата було видно сліди фарби. Я легко вивела їх, зіскобливши фарбу з фланелі. Після цього єдиним доказом проти вас був доказ, замкнутий у моїй шухляді.
Не встигла я закінчити прибирання у вашій кімнаті, як мене разом з іншими слугами викликали на допит до містера Сігрева. Після цього почали оглядати всі наші речі. Потім сталась найбільш незвичайна для мене подія за цей день після того, як я знайшла пляму від фарби на вашій нічній сорочці. Це сталось після другого допиту Пенелопи Беттередж інспектором Сігревом.
Пенелопа повернулась до нас зовсім розгнівана і ображена ставленням до неї містера Сігрева. Він натякнув — та так, що в смислі його слів не можна було помилитись: він підозрює її в крадіжці. Ми всі були однаково здивовані, почувши це, і всі запитали її, чому?
— Тому, що алмаз був у вітальні міс Речел, — відповіла Пенелопа. — І тому, що я була останньою у вітальні вчора ввечері.
