Наша перемога грунтується на спортивних традиціях клубу, на високій свідомості і порядку, забезпечених керівництвом Соловйова, Терентьєва, Комана, на правильному підборі гравців, на дружбі і єдності колективу, які саме тепер досягли свого найвищого рівня, на палкій волі і працьовитості, на зрілій техніці кожного гравця окремо і команди в цілому, на різноманітній і гнучкій тактиці, нарешті на суворій ігровій і побутовій дисципліні. Тільки поєднання всіх перелічених компонентів могло вивести «Динамо» на перше місце в країні. Великою заслугою нашого тренера Вячеслава Дмитровича Соловйова є те, що йому вдалося досягти найкращого сплаву всього того, що довгими роками, з покоління в покоління, збиралось представниками нашого клубу докупи, розвинути і вдосконалити традиції команди, збагатити їх новими ідеями. В цій нелегкій роботі йому допомогли самі гравці — високотехнічні, зрілі, культурні в усіх відношеннях футболісти. Члени команди багато працюють над собою, вчаться. А навчання — це загальна культура, без якої неможлива і спортивна, ігрова культура. Це моє глибоке переконання.
Короткий відпочинок закінчився, і ми знову в дорозі. Не можу сказати, щоб ми їхали в Англію з палким бажанням грати. Ще до від’їзду ми зрозуміли, що опинимось у нерівних умовах з нашими суперниками. У англійців сезон щойно почався, а ми були вкрай виснажені і чемпіонатом, і своїми переживаннями. Ми звикли виходити на поле тільки з одним наміром — перемагати в міжнародних матчах. А тепер я бачив і почував на собі, як стомилась команда і, об’єктивно оцінюючи її можливості, не чекав нічого втішного від нашого англійського турне.
Так воно й вийшло. Матч з бірмінгемською командою «Астон Вілла» приніс першу поразку — 1:2. Я не можу сказати, що ми грали погано. Але не було в діях динамівців тієї свіжості і запалу, які конче потрібні для перемоги. До того ж суддівство матчу було пристрасним. Досить сказати, що арбітр не зарахував гол, абсолютно чисто забитий Базилевичем. Ми навіть висловили своє обурення таким необ’єктивним суддівством.
На гру з «Евертоном» динамівці вийшли вже з твердим бажанням відігратись за першу поразку. В команду наче вдихнули нову силу, і вона заграла по-справжньому. Скажу прямо, я особисто вважаю, що то була наша найкраща гра в сезоні. Але… Завжди знаходиться якесь «але», що зводить нанівець зусилля цілої команди. Цим «але» в даному випадку було елементарне невезіння.
Уявіть собі ситуацію. Напад повністю переграє захист. Форварди наближаються до воріт суперника буквально впритул — їх розділяють лише кілька метрів. Воротар, рятуючи становище, кидається вперед. Ворота порожні. Форвард у вигідному положенні. Він б’є, і гол, вдається, неминучий. Але м’яч потрапляє або в чиюсь спину, або в ноги. І так траплялось кілька разів. Базилевич і Каневський мали не одну можливість забити гол навіть з близької відстані. Проте на шляху м’яча кожного разу опинялась штанга чи захисники, які встигли стати на лінії воріт. І саме в них потрапляв м’яч. Ну чим ще, як не невезінням, можна пояснити такі епізоди — приємні для англійців, прикрі для нас!
Глядачі супроводжували майже весь матч оплесками на нашу честь. Після гри газети писали, що динамівці Києва — один з найсильніших клубів, який коли-небудь відвідував Британські острови. Але ми все-таки дозволили забити собі два голи, не відповівши на них жодним. Це була несправедлива поразка, яка нас дуже засмутила.
У третьому матчі, з «Арсеналом», ми задовольнились нічиєю знов-таки при повній своїй перевазі. Таким чином турне було невдалим. Але позитивним в цій подорожі є те, що ми ближче познайомились з новим англійським футболом. Це знайомство безумовно, збагатило нас новими спостереженнями, які в свій час стануть у пригоді.
Насамперед ми побачили чудово організовану колективну гру. Ще тоді, коли англійці виступали в Києві, ми помітили, що в них індивідуальна майстерність почала підкорюватись тенденціями колективної гри. Тепер же ми переконались: у цьому прогресивному починанні англійці досягли чималих успіхів, що треба обов’язково врахувати радянським командам. Адже раніше ця риса була властива тільки їм. Тепер вона поширилась на чимало команд світу, в тому числі і на англійські.
