Дрон випустив дві ракети «повітря — земля», які завдали значних руйнувань недобудованому доку й спричинили пожежу на цистернах із нафтою. Крім того, загинуло двоє дітей. Зазвичай ми не дозволяємо спеціалістам, що їдуть за кордон, брати із собою малих, але для старшого інженера зробили виняток. Учора він привів на роботу своїх двох синів-близнюків.
— Що кажуть у Хартумі?
— Нічого конкретного. Дві години тому виступили із заявою, що локалізували пожежу й розпочинають розслідування. Типова стратегія, щоб виграти час.
— Було щось від Білого дому?
— Наразі ні. У Вашингтоні саме обід. Реакція може надійти ближче до кінця дня.
Кай крутнувся до Ян Йона, літнього зморшкуватого чоловіка, фахівця із супутникових знімків.
— Дрон потрапив на камеру, — сказав Ян, клацаючи по клавіатурі ноутбука.
На одному з настінних екранів зринула картинка. Кай нахилився ближче, намагаючись розгледіти бодай щось.
— Нічого не бачу, — мовив він.
Як експерт Ян вивчав висотні знімки з літаків ще із часів досупутни-кової фотографії. Узявши лазерну указку, він навів червону цятку на зображення. Тепер Кай нарешті розгледів силует, який міг би сприйняти за чайку. Ян сказав:
— Він пролітає над шосе. — Пересунув крапку. — Оцей мазок — вантажівка.
— Чи можливо визначити тип дрона? — спитав Кай.
— Він великий, — мовив Ян. — Як на мене, схожий на
— І їх, імовірно, можна придбати на чорному ринку.
— Усе можливо.
Ян змінив картинку. Тепер «чайка» пролітала вже над містом, напевно, Порт-Суданом. Кай запитав:
— Суданці якось відреагували?
Ши відповів:
— Управління повітряним рухом мало запеленгувати його й скасувати польоти. Я перевірю.
— Їхні повітряні сили могли б його збити.
— Припускаю, в ньому не вбачали ворожої цілі. Це міг би бути цивільний або саудитський дрон, що випадково залетів на їхню територію.
Ян знову змінив знімок.
— Це фото зроблене перед ударом. Я збільшив зображення. Ви бачите док. Дрон іде на малій висоті. — Знову поклацав по клавіатурі: — А оце вже — наслідки вибуху.
Кай побачив руїни будівель і високий стовп диму. «Чайка» дещо схилилася набік, неначе здута вітром. Ян пояснив:
— Він летів так низько, що сам постраждав від вибуху. Такої помилки міг припуститися недосвідчений оператор.
Кай промовив:
— Логічно, що американці могли отримати зі своїх супутників такі самі знімки.
— Абсолютно, — підтвердив Ян.
Кай подивився на Джов Мейлін. Вона була молода і не надто впевнена, якщо говорила про щось інше, крім своєї галузі. Кай спитав:
— А у вас, Мейлін, що є?
— Відповідальність на себе взяло угруповання Джихадистський рух суданських салафітів; про нього, однак, мало що відомо — підозріло мало. Їхньому сайту лише кілька днів.
— Нова група, про яку ніхто нічого не чув, — промовив Кай, — створена заради одного удару. Може, щоб відвернути увагу.
— Я це саме перевіряю.
— Інші сайти щось писали?
— Лише загальні ненависницькі коментарі. За винятком китайських уйгурів. Як вам відомо, в них є декілька підпільних сайтів, що представляють сіньдзянських уйгурів-мусульман, утім, вони переважно — якщо не всі — фальшиві. Але факт у тому, що на більшості цих ресурсів радіють убивству китайських комуністів волелюбними африканськими мусульманами.
Кай скривився:
— Пожили б ті уйгури в Судані, за кілька днів самі би прибігли назад в авторитарний Китай.
Він сердився, бо радість уйгурів могла спровокувати стару гвардію Компартії на необдумані дії. Такі, як його батько, вимагатимуть помсти.
— Що ж, — трохи помовчавши, промовив він, — Мейлін, подивіться, що ще ви зможете накопати про Джихадистський рух суданських салафітів. Яне, пройдіться знімками й відстежте дрон до місця запуску. Ши, відрядіть наших людей у Порт-Судан на пошуки уламків дрона, хай спробують визначити його походження. Усі решта, проглядайте арабські та американські новинні канали, слухайте заяви влади. Зранку мушу сповістити міністра закордонних справ, а ближче до вечора, можливо, і президента, тому надайте мені всю доступну інформацію.
Нарада завершилася, і Кай повернувся у свій кабінет.
Секретарка Пен Явень принесла чай. Кави вона не визнавала, називаючи її молодіжним вибриком. На таці стояла тарілка з най-вон-бао, паровими булочками із заварним кремом. Тільки тепер Кай зрозумів, що голодний.
— Звідки ви взяли їх у глупу ніч? — спитав він.
— Мама зробила. Дізналася, що я сьогодні в нічну зміну, й прислала на таксі.
«Явень уже за п’ятдесят, отже, її матері має бути сімдесят з гаком», — подумав Кай. Відкусив шматочок. Булочка була легка й пухка, солодкий крем — неймовірно смачний.
— У вашої мами талант, — мовив він.
— Я знаю.
Кай узяв другу булочку.
З аркушем у руці у дверях кабінету з’явився Ян Йон.
— Заходьте, — гукнув Кай.
Явень полишила їх самих. Ян розклав на столі аркуш, який виявився картою Північно-Східної Африки.
— Дрон запустили з незаселеної частини пустелі за сто кілометрів від Хартума.
Показав пальцем на точку західніше Нілу. На старечій руці Кай помітив вузлуваті жили.