— Швидко ви, — здивувався він.
— У наші часи комп’ютер може автоматично відстежити все.
— Як далеко це від кордону із Чадом?
— Понад тисячу кілометрів.
— Отже, зловмисники — місцеві суданські повстанці, а не теро-ристи-ісламісти.
— Це можуть бути й ті, й інші.
«Що тільки ускладнює справу», — подумав Кай, а вголос сказав:
— Можете відстежити, звідки доправили дрон?
— Спробую. Звісно, його могли привезти на місце в розібраному вигляді, в такому разі відстежити його буде неможливо. Або ж він туди прилетів невідомо коли. Подивлюся, що можу зробити, але аж надто сподіватися не раджу.
За кілька хвилин зайшла Джов Мейлін, її розпирала нетерплячка.
— Схоже, Джихадистський рух суданських салафітів — реальна організація, — сказала вона. — Заснована нещодавно, але на сайті є фото її членів — героїв, як вони їх називають. Деякі з них — відомі екстремісти.
— Вони антиурядові повстанці чи ісламські терористи?
— З огляду на їхню риторику, і те, й інше. Хай там як, не розумію, звідки в них
— Є якісь зачіпки щодо їхнього базування?
— Гостинг сайту в Росії, але ДРСС, очевидно, там не базується. Не можуть перебувати й в одному з таборів для біженців, де немає зв’язку. Імовірно, сидять у місті — Хартумі чи Порт-Судані.
— Продовжуйте пошуки.
Ши Сян повернувся аж за годину, але в нього була найважливіша інформація. Зайшов із ноутбуком.
— Щойно надійшло фото від Тань Юсюаня із Порт-Судану, — збуджено сказав він.
Кай поглянув на екран. Знімок зроблено вночі, зі спалахом, але він був ідеально чітким. Серед шматків гофрованого металу й каменю валявся шмат схожого на кевлар композитного матеріалу, з якого виготовляють дрони. На ньому було добре видно білу зірку в синьому диску з біло-червоно-синіми стрічками по обидва боки — рондель американських ВПС.
— Щоб мені пусто було, — лайнувся Кай. — Американці кляті.
— Схоже на те.
— Будь ласка, зробіть двадцять високоякісних роздруківок.
— Так, звісно.
Ши вийшов.
Кай відкинувся на спинку крісла. Йому вистачало інформації, щоб передати політикам. Одначе новини невтішні. До вбивства понад сотні невинних китайців причетні США. Це серйозний міжнародний інцидент. Ударна хвиля від вибуху в Порт-Судані облетить цілий світ.
Треба послухати, що скажуть американці.
Кай подзвонив своєму контакту в ЦРУ, Нілу Девідсону. Той одразу взяв слухавку.
— Говорить Ніл.
Попри ледачу техаську вимову, голос його звучав збуджено й зовсім не сонно. Кай здивувався.
— Це Кай.
— Звідки у вас мій номер?
— А ви як гадаєте?
Ясна річ, у Ґвоаньбу були номери всіх іноземців, що жили в Пекіні.
— Вибачте за дурне питання.
— Я думав, ви спите.
— Не сплю, припускаю, з тієї самої причини, що й ви.
— Через убивство американським дроном ста трьох китайських громадян у Судані?
— Ми того дрона не запускали.
— На уламках чітко видно знак американських ВПС.
Ніл замовк. Очевидно, про це він чув уперше.
Кай додав:
— Біла зірка на синьому диску, зі смужками по боках.
— Поки що не можу прокоментувати це, але запевняю, що ми не запускали дрона на Порт-Судан.
— Це не знімає з вас відповідальності.
— Чого б то? Пригадайте полковника Акермана. Його вбили з китайської зброї, але ви відмовилися визнавати свою відповідальність.
Він мав рацію, але Кай не збирався погоджуватися.
— То був один автомат. Скільки мільйонів їх по всьому світу? Відстежити їхні продажі неможливо, чийого б виробництва вони не були — американського, китайського чи якогось іще. Інша річ — дрон.
— Але факт залишається фактом: його запустили не США.
— Хто ж тоді?
— Відповідальність на себе взяли...
— Ніле, я знаю, хто взяв на себе відповідальність. А у вас питаю, хто його запустив. Ви повинні знати, бо це, трясця його матері, ваш дрон.
— Каю, заспокойтеся.
— Якби китайський дрон убив сотню американців, чи були б ви спокійні? Може, президентка Ґрін підійшла б до цієї справи виважено й відсторонено?
— Я вас почув, — мовив Ніл. — І все ж пропоную не кричати один на одного о п’ятій ранку.
Кай зрозумів, що Ніл має рацію. «Зрештою, я офіцер розвідки, — подумав він, — моя робота — збирати інформацію, а не випускати пару».
— Добре, — погодився Кай. — Припустімо, суто теоретично, що ви його справді не запускали, але як поясните інцидент у Порт-Судані?
— Зараз я скажу вам дещо неофіційно. Якщо заявите про це публічно, ми будемо заперечувати...
— Я в курсі, що це означає.
Запала пауза, по якій Ніл промовив:
— Суто між нами, Каю, дрон у нас украли.
Кай вирівнявся.
— Украли? Звідки?
— На жаль, таких подробиць надати я не можу.
— Напевно, в американського контингенту в Північній Африці, що бореться з ІДВС.
— Не тисніть на мене. Я можу лише підштовхнути вас у правильному напрямку. От я й кажу вам, що той дрон викрали.
— Я вірю вам, Ніле, — сказав Кай, хоч і сам не був до кінця в тому впевнений. — Проте більше ніхто не повірить цій історії без доказів.
— Ну ж бо, Каю, де логіка? Навіщо Білому дому вбивати сотню китайських інженерів — ще й разом із родинами?
— Не знаю, але важко повірити, що США тут взагалі ні до чого.