Далі вони з докторкою Лафаєтт виступили в конференц-залі перед численними теле- та фотокамерами. Після неприємної дипломатичної жертви Полін прагнула похвали від ЗМІ за повернення полонянки додому. Їй були конче необхідні позитивні відгуки в пресі, бо прихильники Джеймса Мура знай наскакували на неї в соцмережах.
Американський консул у Шанхаї пояснив докторці Лафаєтт, що американські журналісти не ганятимуться за нею, якщо отримають її знімки відразу після прибуття, і вона вдячно погодилась.
Сандіп Чакраборті заздалегідь попередив журналістів, що президентка і науковиця лише попозують на камери, але коментарів не даватимуть, тому мікрофонів у залі не буде. Вони поручкалися, поусміхалися в об’єктиви, а тоді докторка Лафаєтт імпульсивно обійняла Полін.
Поки прямували до виходу, один спритний журналюга, що знімав усе на телефон, вигукнув:
— Пані президентко, то яка тепер ваша політика щодо Південно-китайського моря?!
Полін очікувала цього запитання, тому заздалегідь обговорила його із Чессом і Ґасом. Вони разом погодили відповідь, що не порушувала обіцянки, даної Китаю. З кам’яним обличчям вона промовила:
— США й далі підтримуватимуть позицію ООН зі свободи навігації.
Коли Полін була вже біля дверей, журналіст спробував ще раз:
— Ви не думаєте, що затоплення «Ву Чонґ Фунґа» було відплатою за напад на Порт-Судан?
Полін нічого не відповіла, але щойно двері за ними зачинилися, докторка Лафаєтт запитала:
— Що означало його запитання про Судан?
— Ви пропустили деякі новини, — відповіла Полін. — По Порт Судану вдарив дрон, убивши сотню китайських інженерів, що будували там новий док, а ще членів родин декого з них. Відповідальність за удар узяли на себе терористи, які, однак, десь вичепили дрон наших BПС.
— І за це Китай звинувачує Америку?
— Там кажуть, ми не мали допустити, щоб дрон потрапив до рук терористів.
— І тому вони вбили Фреда й Гірана?
— І заперечують це.
— Але ж це зло в чистому вигляді!
— Однак самі вони вважають, що двоє американців у відповідь па сотню китайців — ще й дуже м’яка відповідь.
— То он як розглядають цю справу?
Полін вирішила, що й без того сказала забагато.
— Я вважаю інакше, і зі мною згодна вся моя команда. Для мене цінне життя кожного американця.
— І тому ви повернули мене додому. Я безмежно вам вдячна.
Полін усміхнулася.
— Така вже в мене робота.
* * *
Увечері Полін сіла дивитися новини з Ґасом у колишньому Салоні краси в Резиденції. Головною темою випусків стало повернення Джоан Лафаєтт. Їхні спільні знімки з аеропорту імені Кеннеді вийшли непогані. Утім, другою новиною стала пресконференція Джеймса Мура.
— Він хоче затьмарити вас, — мовив Ґас.
— Цікаво як.
Мур виступав без кафедри, бо та не пасувала його ковбойському стилю. Він сидів на стільці перед гуртом журналістів із камерами.
— Я тут подивився, звідки в президентки Ґрін гроші, — він говорив недбалим тоном. — Найбільшим її спонсором виступає комітет, очолюваний компанією
Це була правда.
Мур провадив:
— Також мені цікаво, чому наша шановна панія президентка така поблажлива до Китаю, який убив двох американців і мало не порішив ще одну нашу громадянку. Але от дивина — Полін Ґрін ніяк не відреагувала. Тож я й питаю в себе: може, китайці мають на неї вплив?
Полін спитала:
— Що він хоче цим сказати?
Мур вів далі:
— Аж раптом виявляється, що частка акцій
Полін звернулася до Ґаса:
— Можете перевірити?
Він уже сидів з телефоном:
— Працюю над цим.
— «Шанхай дата ґруп» належить до найбільших китайських корпорацій, — мовив Мур. — Авжеж, формально це незалежна компанія, але ж усім відомо, що кожнісінька китайська компанія підпорядковується всемогутньому президентові Ченю.
Ґас сказав:
— «Шанхай дата ґруп» належать два відсотки акцій
— Два відсотки! І це все?
— Але ж Мур цифр не назвав.
— Ні, і не назве, бо це зіпсує весь його фокус.
— Більшість його прихильників гадки не має про те, що таке акції і як вони працюють. Тепер вони вважатимуть вас маріонеткою Ченя.
З-за дверей вигулькнула сива голова дворецького Сайруса:
— Пані президентко, вечеря готова.
— Дякую вам, Сайрусе. — Полін імпульсивно кинула Ґасу: — Можемо обговорити все це за вечерею.
— Я нічого не планував.
Повернулася до Сайруса:
— Там вистачить на двох?
— Гадаю, так, — відповів він. — Ви замовляли омлет і салат. Певен, у нас знайдеться ще трохи яєць і капусти.
— Прекрасно. І відкоркуйте пляшку білого вина для містера Блейка.
— Слухаюсь, пані президентко.
Перейшовши в їдальню, вони сіли за стіл навпроти одне одного. Полін сказала:
— Завтра вранці можемо випустити заяву стосовно частки «Шанхай дата груп».
— Я поговорю із Сандіпом.
— Але хоч що він казатиме, воно повинне бути узгоджене з Мак-брайдом.
— Добре.
— Новина розлетиться швидко.