Ніколи полностью

— Американська щедрість, — сердито промовила Полін. — Подивіться тепер, яка нам за це дяка.

Чесс не поділяв її збудження.

— На добро відповідають злом, — зауважив він стримано й подивився на аркуш у руці: — Професор Фред Філліпс та доктор Гіран Шарма, імовірно, потонули: їхніх тіл не знайшли. Докторку Джоан Лафаєтт, третю із загону геологів, удалося врятувати. Як стверджують, вона в лікарні.

— На біса китайці взагалі це зробили? В’єтнамське судно навіть не було озброєне.

— Так. Наразі ми не можемо визначити причини. Авжеж, китайцям не подобалося, що в’єтнамці шукали нафту в Південнокитайському морі, й вони протестували через це не перший рік. Але хтозна, чому вони вирішили вдатися до такого радикального кроку тепер.

— Спитаю в президента Ченя напрямки. — Полін обернулася до голови адміністрації: — З’єднайте нас, будь ласка.

Жаклін підняла слухавку телефона на столі й сказала:

— Президентка хоче поговорити з президентом Китаю Ченем. Будь ласка, зарезервуйте дзвінок на найближчий час.

Ґас Блейк промовив:

— Я здогадуюся, чому вони так вчинили.

Полін відповіла:

— Скажіть, будь ласка.

— Це відплата.

— За що?

— За Порт-Судан.

— Дідько, я про це навіть не подумала.

Полін ляснула себе по лобі долонею у красномовному жесті: «Як можна бути такою дурепою?» Подивилася на Ґаса, міркуючи, скільки вже разів він виявлявся найкмітливішим з усіх тут присутніх.

— Може бути, — погодився Чесс. — Вони стверджуватимуть, буцімто не мали на меті вбивати американських геологів — так само як ми говоримо, що ніколи не планували нашим дроном знищувати китайських інженерів. Ми заявимо, мовляв, це не те саме, а вони, що, як не крути, на одне виходить. Нейтральні країни просто послухають і скажуть, що ці наддержави одним миром мазані.

То була правда, але Полін однаково лютувала.

— Це люди, а не пункти в дискусії. У них залишилися сім’ї.

— Звісно. Але, як-то кажуть, що ж тепер удієш?

Полін стиснула кулаки.

— Я не знаю, що мені робити.

З комп’ютера на її столі заграла мелодія, що означала вхідний відео-виклик. Полін сіла за стіл, глянула на монітор і клацнула мишею. На екрані з’явився Чень. Як завжди охайний, традиційно в синій сорочці, він, одначе, видавався втомленим. Зараз у Китаї північ, і йому, либонь, випав довгий день.

Та Полін не мала настрою розпитувати про його справи. Натомість сказала:

— Пане президенте, потоплення китайським флотом в’єтнамського корабля «Ву Чонґ Фунґ»...

На її подив він гучно й грубо перебив її англійською:

— Пані президентко, я висловлюю рішучий протест через злочинні дії США в Південнокитайському морі.

Полін була приголомшена.

— Ви протестуєте? Ви ж щойно вбили двох американців!

— Видобуток нафти іноземними державами в китайських територіальних водах поза законом. Ми ж не буримо без дозволу в Мексиканській протоці. Чому ви відповідаєте такою неповагою?

— Пошук нафтових родовищ у Південнокитайському морі не порушує міжнародного права.

— Але це суперечить нашому законодавству.

— Не можна вигадувати міжнародні закони, які будуть вигідні лише вам.

— Чого б то? Західні країни робили так століттями. Коли ми заборонили опіум, Британія оголосила нам війну! — Чень загрозливо всміхнувся: — Але зараз усе інакше.

— Це давня історія.

— І ви воліли б її забути, але ми, китайці, все пам’ятаємо.

Полін глибоко вдихнула, заспокоюючись.

— У діях в’єтнамців не було нічого незаконного, а коли б навіть було — це не виправдовує підбиття корабля і вбивства екіпажу.

— Судно-порушник відмовилося покинути наші територіальні води. Ми мали вжити заходів. Частину екіпажу заарештували. Корабель зазнав пошкоджень, дехто з людей на облавку, на превеликий жаль, потонув.

— Брехня. Ми бачили супутникові знімки. Ви випустили по ньому крилату ракету з відстані п’яти кілометрів.

— Ми забезпечували дотримання законодавства.

— У цивілізованих країнах, коли хтось робить щось, на вашу думку, незаконне, його за це не вбивають.

— А як чинять поліціянти, якщо порушник відмовляється виконувати їхній наказ у цивілізованій Америці? Відкривають вогонь — особливо, якщо він не білий.

— Отже, коли наступного разу в універмазі затримають китайську туристку, що вкрала пару колгот, ви не матимете нічого проти, якщо охорона її застрелить?

— Якщо вона злодійка, в Китаї нам її не треба.

Це була дуже незвична бесіда з китайським президентом, і Полін не знала, що відповідати. Китайські політики вміли бути ввічливо-агресивними. Чень же зовсім утратив самоконтроль. Проте вона вирішила зберігати спокій. Сказала:

— Ми не розстрілюємо людей за дрібні крадіжки, ви — теж. Але ми й не топимо неозброєні кораблі, навіть якщо вони порушують наше законодавство, і для вас це також неприпустимо.

— Це внутрішня справа Китаю, і ви не маєте права втручатися.

Жаклін Броді підняла папірець із написом: «Спитайте про докторку Лафаєтт». Полін промовила:

— Пропоную поговорити про вцілілу американку, докторку Джоан Лафаєтт. Вона повинна повернутися додому.

Чень сказав:

— Боюся, наразі це неможливо. До побачення, пані президентко.