Тепер із президенткою зібралося троє найближчих радників. Кабінети голови її адміністрації, радника з нацбезпеки та віцепрезидента були в Західному крилі, за якихось кілька кроків звідси, і таке близьке сусідство означало, що очільницю держави вони бачать частіше за будь-кого іншого.
Полін звернулася до Ґаса:
— Мілт розповів мені, що Джеймс Мур наміряється цензурувати попмузику.
Ґас обдарував її чарівливою посмішкою:
— Ви — лідерка вільного світу, але переймаєтеся попмузикою?
— Я вже питала в Мілта, в якому віці він уперше почув матюки. Каже, у дванадцять. А ви, Ґасе?
Радник відказав:
— Я народився в Південному Лос-Анджелесі, тож, напевно, це були мої перші слова.
Посміявшись, Полін повела далі:
— Обіцяю, що нікому про це не скажу.
— Ви хотіли обговорити Аль-Бустан.
— Так. Пропоную влаштуватися трохи зручніше.
Вона встала з-за столу. Посеред кабінету стояли два диванчики, розділені кавовим столиком. Полін сіла на один, Мілт і Жаклін — навпроти. Зайнявши місце біля Ґрін, Ґас промовив:
— Проект «Клеопатра» дає плоди.
Мілт перепитав:
— Клеопатра?
Ґаса це вочевидь роздратувало. Мілтові бракувало терпіння перечитувати всі звіти.
На відміну від Полін, яка пояснила:
— У ЦРУ є агент під прикриттям, який надав дуже цінні розвіддані про базу ІДВС у Ніґері. Учора об’єднані сили американської, французької та місцевої армій зрівняли її із землею. Про це йдеться в ранковому звіті, з яким вам, напевне, забракло часу ознайомитися.
Мілт відповів:
— Боже милий, разом із французами?
Ґас сердито зиркнув на нього.
— Гаразд.
Як жінка Полін завжди переймалася, що вона занадто м’яка, скромна й співчутлива, щоб командувати армією. Сказала:
— Я оголошу цю новину сама. Джеймс Мур любить попатякати про терористів. Час показати народові, що по-справжньому з ними бореться президентка Ґрін.
— Слушна думка.
Полін повернулася до голови адміністрації:
— Жаклін, скажете Сандіпу підготувати пресконференцію?
Сандіп Чакраборті був директором з комунікацій.
— Авжеж.
Жаклін зиркнула на годинник. Уже з полудня звернуло.
— Сандіп запропонує зібрати журналістів завтра зранку—для максимального охоплення телеаудиторії.
— Прекрасно.
Озвався Ґас:
— Маю деякі подробиці, що не ввійшли у звіт, бо ми самі тільки-но їх отримали. Насамперед керувала операцією полковниця Сюзан Маркус.
— Жінка на чолі операції?
Ґас усміхнувся:
— Тільки не вдавайте, що здивовані.
— Це чудова новина. Тепер можна казати: «Якщо хочете грубої сили, поставте на чолі жінку».
— Похвалите полковницю Маркус і заразом себе.
— Залюбки.
— У звіті також сказано, що зброя в терористів китайського та пів-нічнокорейського походження.
Мілт зауважив:
— Навіщо Пекіну їх озброювати? Я думав, китайці не люблять мусульман. Хіба вони не засилають їх на перевиховання в табори?
— Про жодну ідеологію тут не йдеться. Китай і Північна Корея непогано заробляють на торгівлі зброєю, — пояснила Полін.
— Не варто продавати її ІДВС.
— Вони все заперечуватимуть. До того ж вогнепалів повно на вторинному ринку. — Полін знизала плечима. — Що тут удієш?
Ґас здивував її, ставши на бік Мілта:
— Пані президентко, віцепрезидент має рацію. У ранковому звіті не вказали, що в терористів були три стосімдесятиміліметрові північно-корейські установки М-1978 «Коксан» на шасі від китайського танка «Тип-59».
— Господи. Цього на базарі в Тимбукту не купиш.
— Еге ж, не купиш.
Полін замислилася.
— Не можна заплющувати очі на таке. Недобре вже те, що вони отримали автомати. Однак їх у світі повно, а весь ринок контролювати неможливо. Та артилерія — це зовсім інша річ.
— Згоден з вами, — мовив Ґас. — Тільки не знаю, як тут бути. Американські виробники озброєння не можуть продавати його за кордон без дозволу уряду. Я щотижня отримую заявки. Інші країни мали б чинити так само, але ні.
— Можливо, вдасться підштовхнути їх до цього.
— Слушно, — погодився Ґас. — Маєте якісь варіанти?
— Можна запропонувати резолюцію ООН.
Мілт зневажливо пхикнув.
— ООН? Від них користі — нуль.
— Але це приверне увагу до Китаю. Самі вже дебати можуть його стримати.
Мілт скинув руки:
— Як скажете. За допомогою ООН привернемо увагу світу до оборудок, якими заправляє Китай. Згода.
— Висувати пропозицію на Радбезі марно: Китай накладе вето. Резолюцію треба подавати на Генеральній асамблеї, — додав Ґас.
— Так, — підтвердила Полін, — але самою пропозицією ми не обмежимося. Необхідно домогтися підтримки всього світу. Американські посли повинні схилити уряди багатьох держав до схвалення резолюції— тільки тихо, аби китайці не прознали про серйозність наших намірів.
Мілт додав:
— Не думаю, що це якось вплине на їхню поведінку.
— Тоді можемо застосувати санкції. Але все по черзі. Поінформуйте Чесса.
Честер Джексон служив державним секретарем і засідав у будівлі Державного департаменту за півтора кілометра від Білого дому.
— Жаклін, організуйте зустріч, треба докладніше все обговорити.
Зазирнула Ліззі:
— Пані президентко, перший джентльмен повернувся в Резиденцію.
— Дякую.