— Думаю, так і буде, надто враховуючи, що один із дипломатів — голова тутешньої резидентури ЦРУ.
— Декстер?
— Так.
Сюзан підхопилася з місця й підійшла до мапи на стіні.
Показала на скупчення червоних крапок між Абеше й суданським кордоном:
— Усе це — табори біженців.
— Вони розкидані на досить великій площі, — зауважила Тамара. — Скільки там, під триста квадратних кілометрів?
— Десь так. — Сюзан повернулася за стіл і заклацала по клавіатурі. — Погляньмо на останні супутникові знімки, — сказала вона.
Тамара повернула голову до великого екрана на стіні.
Сюзан пробурмотіла:
— Єдиний день, коли над Східною Сахарою хмари — і якраз сьогодні... а ні, хвала богу.
Покладала ще трохи, і на знімку з’явилося місто з довгою рівною злітною смугою на північній околиці.
— Абеше, — сказала вона й змінила фото на зображення пустирища. — Усі світлини зроблено за останню добу.
Тамара й раніше працювала із супутниковими знімками, тож побачене її засмутило.
— На такій площі можна заховати цілу армію, — промовила вона.
Сюзан продовжувала змінювати картинки, показуючи різні відрізки пустельного ландшафту.
— Тільки якщо вона стоїть на місці. Усю техніку й споруди миттю накриє пил. Коли ж їхатимуть — побачити їх буде легше.
Тамара сподівалася, що ознак суданської армії вони не виявлять. У такому разі Таб безпечно повернеться в Абеше й уже завтра вранці прилетить у Нджамену.
Сюзан гмикнула.
Тамара помітила щось схоже на колону мурах серед піску. Видовище нагадало їй кадри з телепередачі про комах, яку вона колись бачила. Примружила очі.
— Що це таке?
Сюзан відповіла:
— Господи Ісусе, вони вже там.
Тамара пригадала тривожне передчуття, що вечір вівторка може стати останнім, який вони з Табом провели разом. «Ні, — відігнала думку, — тільки не це».
Сюзан переписала координати з екрана.
— Група дві-три тисячі осіб, плюс техніка. Усі в пустельному камуфляжі, — промовила вона. — Бездоріжжям просуватимуться повільно.
— Наші чи їхні?
— Точно не скажу, але вони на схід від таборів, ближче до кордону, тому це, напевно, суданці.
— Ви їх виявили!
— З вашої підказки.
— А де чадська армія?
— Це можна швидко дізнатися. — Сюзан підняла слухавку: — З’єднайте мене з генералом Туре, будь ласка.
— Мушу повідомити ЦРУ, — сказала Тамара. — Дайте перепишу координати.
Взяла олівець і видерла аркуш із записника Сюзан.
Полковниця заговорила французькою, розмовляючи, імовірно, з генералом Туре, бо замість
— А зараз, Цезарю, головне: де ваша армія?
Записуючи координати, Сюзан уголос повторювала цифри, тож Тамара занотувала їх і собі. Полковниця спитала:
— А журналісти де?
Отримавши всі координати, Тамара взяла пачку наліпок зі столу Сюзан, підійшла до карти й наклеїла їх на позиції двох армій та групи журналістів. Відійшла й оглянула мапу.
— Журналісти просто між двох вогнів, — промовила. — От халепа.
Таб—у смертельній небезпеці. Тепер це вже не гра її бурхливої уяви, а підтверджений факт.
Сюзан подякувала чадському генералові й поклала слухавку. Звернулася до Тамари:
— Ви правильно зробили, що одразу прийшли до нас.
— Треба рятувати цивільних, — сказала Тамара, думаючи головно про Таба.
— Це ми зробимо, — запевнила Сюзан. — Щоправда, мені потрібне добро від Пентагону, але отримати його — не проблема.
— Я з вами.
Це було цілком логічно: вона ж бо надала головні відомості. Сюзан кивнула.
— Добре.
— Скажете, коли висуваєтеся і де можна до вас приєднатися.
— Обов’язково.
Тамара пішла до дверей. Сюзан гукнула її:
— І, Тамаро...
— Так?
— Прихопіть зброю.
Тамара наділа бронежилет і попросила дев’ятиміліметровий «Ґлок», що врятував їй життя на мосту. За відсутності Декстера резиденту-рою керував Майкл Олсон, котрий не став вигадувати причин, щоб втримати її, як обов’язково вчинив би Декстер. Відтак, разом із Сюзан Тамара поїхала на військову базу біля нджаменського аеропорту, де на них уже чекав загін із п’ятдесяти солдатів, і сіла у величезний гелікоптер «Сікорський», у який, окрім людей, вмістилася й уся техніка. Тамарі видали навушники з мікрофоном, щоб шум мотора не заважав розмовляти із Сюзан.
Вертоліт був повний.
— Як ми впхаємо сюди ще сорок цивільних? — запитала Тамара. — Доведеться летіти стоячи, — відповіла Сюзан.
— А таку вагу він підійме?
Сюзан усміхнулася.
— Не хвилюйтеся, це важкий гелікоптер, його розробили для підняття затоплених вертольотів у В’єтнамі. Може потягнути таку саму машину, як сам.