Добувшись до краю табору, Таб порівнявся з рештою біженців і поставив дівчинку на землю. Вона одразу побігла геть. Таб розвернувся й помчав назад.
Тамара кинулася йому навперейми. Він обійняв її і всміхнувся.
— І чого б то я був такий упевнений, що ти причетна до евакуації?
Вона не могла не завважити неймовірного самовладання, з яким він жартував посеред поля бою. Сама вона почувалася не так спокійно.
— Уперед! — прокричала вона. — До гелікоптера!
Побігла, Таб — за нею. У вухах пролунав голос Сюзан:
— Другий загін, відступайте і повертайтеся на облавок.
Кинувши погляд на пагорб, Тамара побачила, що половина військовиків відповзла на безпечну відстань, зірвалася на ноги й побігла назад у табір. Один із бійців ніс на руках побратима, пораненого чи вбитого.
Коли солдати дісталися до гелікоптера, Сюзан віддала наказ:
— Перший загін, відступайте й повертайтеся на облавок. Покваптеся!
Вони миттєво кинулися виконувати наказ.
Тамара з Табом добігли до вертольота й заскочили перед першим загоном. Усі решта були вже на борту. У пасажирському відсіку зібралася сотня людей, дехто лежав на ношах.
Тамара визирнула з вікна гелікоптера й спостерегла, що суданці вже заходять у низину. Вони вважали, що перемогли, тому дисципліна серед них упала. Стріляли, не цілячись і витрачаючи набої на халупи, що відділяли їх від змушених відступати американців.
Зачинилися двері, підлога під ногами Тамари почала швидко підійматися. Вона знову визирнула у вікно й побачила, що суданці тепер цілилися по вертольоту.
Її охопив жах. Кулі не здатні пробити фюзеляж гелікоптера, та якщо поцілити з міномета або ракетниці, можна пошкодити двигун чи й навіть лопаті. Пригадала стару приказку пілотів:
Аж раптом суданці перемкнулися на щось інше. Забувши про вертоліт, вони повернули голови в іншому напрямку. Вона теж глянула туди — на західний схил, яким спускалася чадська армія. Це був не так впорядкований наступ, як божевільний кидок на ворога, під час якого солдати бігли й водночас стріляли. Суданці спробували відповідати, але швидко зрозуміли, що вони в меншості, й кинулися тікати.
Пасажири гелікоптера радісно загукали й заплескали в долоні.
Пілот узяв курс на північ, далі від двох армій, і вже за кілька секунд вертоліт був поза зоною досяжності пострілів.
— Гадаю, ми нарешті в безпеці, — сказав Таб.
— Так, — Тамара взяла його за руку й міцно стисла.
* * *
Робота в нджаменському штабі ЦРУ кипіла від самого ранку. За ніч директор Управління з Вашингтона засипав їх купою запитань: чому почався бій? Які втрати? Чи є серед убитих американці? Хто переміг?
Що трапилося з Декстером? Де, в біса, те Абеше? І найважливіше: які потенційні наслідки? Без відповідей на ці запитання він не міг проводити консультацію з президенткою.
Прийшовши раніше, ніж зазвичай, Тамара відразу сіла писати звіт. Почала з учорашньої зустрічі з Карімом, котрого описала просто як «джерело, близьке до Генерала». Якщо попросять, назве його, одначе, якщо можна обійтися без того, воліла не розкривати імені в письмовому звіті.
Усі, хто приходив на роботу, запитували в неї, що сталося з Декстером.
— Не знаю, — щоразу відповідала вона. — Я знайшла його непритомним, але що могло його вирубити — невідомо. Можливо, зомлів од страху.
Разом з іншими пораненими Декстера забрали в абешську лікарню, коли вертоліт сів дозаправитися. Тамара попросила Майка Олсона відрядити наступним літаком в Абеше когось із молодших офіцерів, як-от Діна Джонса, щоб той навідався в лікарню й дізнався діагноз у лікарів. Олсон охоче погодився.
Коли за головного був Олсон, на роботі панувала дружня атмосфера і працювалося так само приємно, коли не краще.
У ранкових новинах показали Генерала, що каркав, як та ворона:
— Ми їх провчили! Тепер їм доведеться добряче подумати, перш ніж засилати терористів на Нґуелі.
Журналіст зауважив:
— Пане президенте, дехто стверджує, що ви затягнули з відповіддю на той інцидент.
Генерал був вочевидь готовий до цього:
— Є одна гарна китайська приказка: помста смакує холодною, — сказав він.
Тамара знала, що це аж ніяк не китайська приказка, а цитата із французького роману, однак суть афоризму зрозуміла, хоч на кого посилайся. Генерал усе ретельно спланував і терпляче вичекав зручного моменту, щоб завдати удару, ані миті не сумніваючись у власному таланті стратега.
Виклавши все у звіті, Тамара замислилася, як підсумувати значення бою. Розмова з Карімом підтвердила заяву Генерала, що це була пастка, влаштована для відплати за перестрілку на мосту Нґуелі. Його тезу, мовляв, буде суданцям наука, засвідчив звіт генерала Туре, який Тамара отримала від Сюзан і де йшлося, що суданське військо впевнено розбили.