— Дядько Джон учиняв наругу над моєю мамою, коли вони ще були дітьми. Я маю на увазі сексуально.
По спині в Келлер пробіг холодок. Дівчина сказала це таким буденним тоном. А з власного досвіду Келлер добре знала, що сексуальні аб’юзери, подорослішавши, не відмовляються від своїх звичок. Просто знаходять собі нових жертв. Вона зосередилася на відео.
— Але ви з Шарлот довіряли одна одній?
— Так, звичайно. Розумієте, мама хвилювалася за неї. Казала, що Шарлот може приїхати до нас у Канзас і пожити з нами коли завгодно.
— Ти вважаєш, що ваш дядько і з Шарлот таке виробляв?
Дівчина кивнула.
— Вона сама тобі сказала?
— Не настільки відверто.
— Але ти так думала?
Вона знову кивнула:
— Скільки я себе пам’ятаю, у неї тільки й розмов було про те, щоб вибратися з Адейра, переїхати до великого міста, змінити ім’я, розпочати нове життя.
— Ви з нею коли-небудь розмовляли про це? Я маю на увазі, про те, що відбувається у них вдома?
— Не було потреби. І так усе було зрозуміло.
— Ти знала її хлопця?
— Кого, Дені? Кілька разів розмовляла з ним, коли ми з Шарлот скайпилися.
— Ти не здивувалася, коли почула, що його заарештували?
— Ще б пак! Я була вражена. І що дивно: у тому шоу так роздули стосунки між Дені й Шарлот! Ніби вони були закохані одне в одного до безтями і вже справа йшла до весілля. А насправді він зустрічався з іншими, і вона теж.
— То ти кажеш, що між ними не було нічого серйозного?
— Принаймні так мені казала Шарлот. Вона завжди говорила, що Дені Пайн — добрий, але недалекий качок. Їм разом було весело, але одружуватися вони не збиралися.
— Вона зустрічалася з іншими хлопцями?
— Гадаю, що так. Хоча вона говорила, що всі юнаки в нашій школі зелені й недозрілі.
— Вона називала когось конкретного?
— Ну, вона казала, що був у неї хтось, доросліший, але не сказала хто.
— Чому?
Дівчина стенула плечима.
— Ти знала, що вона була вагітна?
— Ні, не була.
— Але ж слідчі зробили тести і…
— Якщо тільки то вона.
Вона промовила це, мотнувши головою, ніби з викликом.
— Я не розумію.
— За тиждень до того, що сталося, вона сказала мені, що більше не в змозі терпіти. І вирішила покласти всьому край.
— Що саме «не в змозі терпіти»?
Дівчина глянула в камеру так презирливо, ніби дивувалася такому безглуздому запитанню:
— Вона не казала прямо. Але було очевидно. Її батько…
— То ти кажеш… Тоді кого знайшли біля струмка? І чому поліція…
— Я не знаю. Але Шарлот говорила, що в неї є друзі — дуже важливі люди! — які допоможуть їй.
— І хто ці друзі?
Джуді Адлер нахилилася над ноутбуком і вимкнула відео.
— Ми поговорили з деким із друзів Шарлот. У Шарлот було чимало таємниць у житті. Старші хлопці, наркотики. Вона розповідала одному з друзів, що її ображали і вона боялася.
Келлер скептично поглянула на Джуді:
— Але ж провели розслідування, зробили аналізи. Її тіло впізнали й ідентифікували.
Іра Адлер клацнув пальцями і вказав на Келлер:
— Саме так. І вгадайте, хто вийшов на нас, аби повідомити, що в нього є дещо таке, що зруйнує увесь судовий процес. Дещо про аналізи крові.
Келлер заперечно похитала головою.
— Рон Семпсон.
— Той самий коп, який допитував Дені Пайна?
— Ми домовилися про зустріч, але потім…
— Він наклав на себе руки, — сказала Келлер.
Іра іронічно схилив набік голову, і з його погляду Келлер здогадалася, що Семпсон, можливо, не накладав на себе руки.
Якось усього виявилося забагато. Забагато таємниць. Забагато прогалин. І Келлер почала думати, що Адлери попивали сильні енергетики.
— Батько Шарлот перебрався до Північної Дакоти, — додав Іра. — Ми попросили його надати нам доступ до її речей, дозволити ексгумацію тіла для проведення тесту ДНК, але він відмовився з нами розмовляти.
Оце так новина! Тип, якого вони звинувачували у нарузі над малолітніми, не хотів співпрацювати. Келлер знову поглянула на екран ноутбука. В одному з вікон вона побачила знайоме обличчя: Ной Браун.
Джуді Адлер прослідкувала за поглядом Келлер і сказала:
— Ми знову провели з ним інтерв’ю. Сподівалися, що апогеєм нашого фільму стане помилування, але побачимо.
Келлер вказала рукою на ноутбук:
— Можна?
Джуді кивнула, і Келлер клікнула по вікну з вродливим обличчям Брауна.
Інтерв’ю розпочиналося з голосу Джуді, що лунав за кадром:
— Ви вважаєте, що у зв’язку з тим, що вся увага публіки зосередилася на Дені Пайні, про Шарлот якось зовсім забули?
— Зовсім ні. Я точно не забув про неї. Але ми ніколи не доб’ємося для неї справедливості, поки за ґратами сидить невинна людина. Ми не доб’ємося справедливості, поки не дізнаємося правду…
Джуді зупинила відео:
— Ну, ви зрозуміли. Приблизно те саме, що й минулого разу: Розтрощувач, НГ і таке інше. Побачимо, чи викладе він грошенят там, де від його голосу залежить помилування.
— То ви гадаєте, що він не помилує Дені тепер, коли став губернатором?
— Тимчасовим губернатором, — сказала Джуді. — Він отримав цю посаду тільки тому, що колишній губернатор виявився негідником з пристрастю до молоденьких дівчаток. Я підозрюю, що Браун і пальцем об палець не вдарить, поки його не оберуть на цю посаду офіційно. Ви чули про скандал?
— Так, поверхово.
