— Колишній губернатор — справжній негідник. А його прихвостень… як там його звуть, Іро?
— Фленеґен. Ніл Фленеґен, — відповів її чоловік.
— Точно. Отой Фленеґен — ніби з кіно про гангстерів вискочив. Хтозна, можливо, ми зробимо про нього наш наступний фільм. Чи не так, Іро?
Її чоловік стенув плечима.
— Хай там як, але в Небрасці справжній бедлам відтоді, як у губернатора немає влади, щоб самостійно виносити помилування. Браун — член Ради з помилувань. І він, можливо, чекає, щоб побачити, кого ще здасть прихвостень губернатора, перш ніж він почне взаємодіяти з людьми колишнього губернатора у Раді. Там вся адміністрація була
Політики. Не має значення, яку посаду вони займають — високу чи не дуже, — але там завжди тхне гнилим.
— Отже, все, що було у нас, ми вам показали, — сказала Джуді. — Тепер ваша черга.
— Я ж вам сказала: як тільки ми отримаємо результати
— Але у вас для нас знайдеться іще щось, — промовила Джуді. — Просто поговоріть з нами, розкажіть усе в деталях. Ніхто ніколи не дізнається. Родина — їх усіх убили, чи не так? А що каже Метью, вони справді подалися до Мексики, щоб перевірити один слід? Це було б дуже схоже на Евана. Він би так просто не здався.
— Вибачте, — відповіла Келлер, — без коментарів.
Джуді Адлер невдоволено стиснула губи.
— Але знаєте що, — додала Келлер, — я поговорю з Метом і пораджу йому поспілкуватися з вами.
То була брехня, але треба було якось спекатися Адлерів. Тримай своїх ворогів на короткому поводі і так далі. Якщо вони знайдуть слабину, тоді їх уже нічим не втримати.
— Це було б чудово! — сказав Іра Адлер. Напевно, він так і проведе ціле подружнє життя, граючи роль Доброго Поліцейського.
Джуді додала:
— Ми дійсно хочемо допомогти його братові.
«Хто ж тобі повірить?» — подумала Келлер.
Меґі поглянула по проходу між рядами переповненого літака. Мама з татком про щось розмовляли й усміхалися. Давно вона такого вже не бачила. І така їхня поведінка варта була напруження останніх днів. Вона подивилася на Томмі, який сидів поряд із нею, поклавши перед собою на столику усі свої пожитки: книжечки для розфарбовування, крекери, тетрапак із соком і нерозлучного друга — плюшевого ведмедика. Братик дивився мультфільм на маленькому екрані маминого мобільного — чергову серію про химерних блакитних істот Смурфиків.
Меґі дуже кортіло поговорити з мамою наодинці. З того часу, як вони зустріли її в одному аеропорту, щоб відразу повезти до другого, у них не знайшлося для цього ані хвилини. Мама з Томмі прибули літаком з Омахи і три години по тому вже йшли на посадку рейсу до Мексики. Меґі думала, що мама буде гніватися за таку несподівану мандрівку. У неї навіть не було часу перепакувати свою валізу, щоб покласти туди речі для пляжу. Але мама або уміло вдавала, або справді раділа можливості кудись поїхати з дому. Заряджалася їхньою спонтанністю. Чи, може, її тішило бачити татка у доброму гуморі.
Відтоді як Меґі знайшла його на підлозі у непритомному стані (чи то п’яним, чи отруєним їжею — вона не второпала), він геть змінився. Не треба перебільшувати: Дені й надалі займав практично увесь життєвий простір навколо нього, як той бегемот у посудній крамниці, чи то був слон — Меґі не пам’ятала точно. Але тепер татко здавався ніби присутнішим, зацікавленим у них. Меґі подумала: а чи мама поставилася б до цієї поїздки так легковажно, якби знала справжню її причину? Хм, навряд чи вона зараз усміхалася б і замовляла собі другу порцію вина. Але спостерігаючи за тим, як мати задоволено цідить вино з пластянки і весело сміється з батькових жартів, Меґі й сама вирішила не думати про причину подорожі.
Можливо, краще не говорити мамі про те, що сталося між нею та Еріком.
Літак трусонуло через турбулентність, і Меґі мимоволі вчепилася руками у підлокітники. Томмі у навушниках на мить відірвався поглядом від екрана й усміхнено зиркнув на неї. Коли вона востаннє почувалася спокійно і в безпеці? Чи було таке? Здається, було. До того як на березі струмка знайшли тіло дівчини. Убивця все ще бродив десь на волі, нагадував постійно батько і їй, і всім, хто його слухав. Відтоді Меґі полює на нього.
