— Не все так просто, — похитала головою Тася. — Фіг би він сам так вискочив. Виявилось, що в нього крутий дядько. Реально крутий.
— Олігарх?
— Ну, не настільки, не фантазуй так зрання, — реготнула Тася. — Власник нічного клубу. Цинкуєш тему?
— Ну.
— Не «ну», а жирна тема. Я цього айтішника трошки на інфу покрутила. Дядько йому гроші підганяє, а він раз на три дні модерує сайт його клубу. Добре влаштувався пацан, нє?
— На інфу покрутила? Мотивувала його? — Софія зробила великі очі.
— Тьху, дєвушка, що ти таке фантазуєш! — Тася скривилася, відтак зробила довгий ковток. — Він же не миється місяцями. Я з ним далі цьом-цьом не... Та що ти регочеш, мавпо?!
— Уявила, як ти цьом-цьом із пацаном, який пів року не був у ванні...
— Іди ти! — Тася бризнула на подругу енергетиком.
— Так що там із тим дядьком?
— Кажу ж тобі, крутий, має клуб. «Дівінус» називається. Там тусують багаті чорти, стриптиз, усе таке.
— То ми з тобою будемо стриптизерками? — Сміх не відпускав Софію.
— Та припини вже лахати, задрала! Там потрібні пацанки для ескортингу. Айтішник сказав, що там усе без сексу, чортам потрібні лише понти.
— Лише понти?
— Ну, типу, багатий чорт їде на якусь там презентацію, бере нас обох із собою. А ми такі красиві і тремося з ним, як кішечки. Наш чорт кайфує, бо всіх інших чортів жаба душить. Бо ж він уже реально нічого такого не може, а всі його мають за стального мачо.
— І все?
— Усе.
— А потім ми просипаємося на великому ліжку з ним, його шофером та двома охоронцями?
— Що ти таке мелеш, — скривилася Тася. — Які шофери? Там усе за контрактом, усе обумовлено.
— Але ж на таку роботу купа кандидаток. Ми ж не одні такі розумні, еге ж?
— Так от, цього Любомира треба мотивувати.
— Любомира?
— Так того дядька зовуть.
— Терпіти не можу цього імені. Лю-бо-мир. Любчик. Якесь котяче ім’я.
— Не гірше, ніж Вася.
— А в мене що, був якийсь Вася? У мене навіть кота Альбертом звати. — Софія скинула мокасини, підібгала під себе ноги. У голові приємно шуміло, навколишні предмети яскравішали і набували неправильних обрисів. Тася раптом здалась їй затягнутим у потерту джинсу птеродактилем.
— Я просто тобі так кажу.
— Що значить «мотивувати»?
— Ну, зробимо йому легенький мінет, корони не впадуть.
— Легенький? — перепитала Софія, а про себе подумала: «Точно птеродактиль. Он який у неї ніс довгий. Молодша за мене, а вже косить під мамку. Продає мене, типу».
— За щоку, — розтлумачила Тася, — Ти — за ліву, я — за праву. Дурочкою не прикидайся. Ще скажи, що ніколи пацанам не робила.
