— Де була, що робила, коли востаннє бачила Мілу Вікторівну.
— А ти?
— Відповідала.
— Правду?
— Так.
— Правду й лише правду, — реготнула ведуча.
— А мені нема чого приховувати.
— Зовсім?
— На відміну від інших.
— Ти на щось натякаєш?
— Ні.
— А хто такі «інші»?
— Ті, хто бреше.
— Усі люди брешуть, — засміялася ведуча, сміх перейшов у затяжний кашель; вона ледь зупинилася, відтак витерла губи серветкою, відкрила косметичку. — Про когось конкретно запитували?
— Про Назара Михайловича.
— І про що питали?
— Де він був і що робив.
— Де був, що робив... Ясно. — Ведуча відновила колір на губах. — Це не розслідування, це хрінь якась.
— Чому?
— Бо насправді ніхто не хоче правди. Правда нікому не вигідна.
— А буває інакше?
Ведуча склала косметичку, відтак запитала:
— Більше нічого не питали?
— Нічого, — знизала плечима Христина. — Сказали, як буде треба, то ще викличуть.
— Може, й не треба буде. Стомилася?
— Та дурдом якийсь.
— Це точно.
— Поспати би годин шість.
— Вам нададуть відпочинок. — Ведуча глянула на Христину. — Тобі пасує це плаття.
— А додому можна буде поїхати?
— Напевно, ні.
— Ні?
— Думаю, що ні, — похитала головою ведуча. — Телешоу, сонечко, робляться на одному настрої.
— Хріново.
— Усе хріново, сонечко, усе дуже-дуже хріново... — кивнула ведуча й відпила з пляшки. — Солодкий, зараза... — Вона сплюнула, злізла з підвіконня і підійшла до Христини, — Я знаю про вас із Мілою.
— Про нас із Мілою? — Зіниці в Христини звузилися; в обличчі з’явилося щось котяче. — І що саме ти про нас знаєш?
— Про ваші... романтичні стосунки.
— А хіба це секрет?
— Не секрет?
— Усі знають.
— Ну так, усі, — погодилася ведуча. — Ти хоч переспала з нею?
— А тебе їбе?
— Що?
— Я питаю: тебе їбе?
— Навіть так... — Ведуча подивилася собі під ноги, наче за щось перечепилася; крильця її носа сіпнулися.
— Ага.
— Тобі не личить.
— Сама розберуся.
— Упевнена?
— Так.
— Я тебе розумію. — Ведуча впритул наблизилася до Христини. — У тебе травма, ти напружена...
— Не нависай.
— Це я нависаю? — Ведуча розсміялася. — Ти ж вища за мене на півголови. Ти така висока, така струнка...
Вона обійшла Христину, наче оглядаючи. Опинившись у неї за спиною вона раптом притиснулася до дівчини всім тілом, обхопила руками її стегна.
— Я знаю, у таких випадках без підтримки важко, дуже важко, — перейшла на шепіт ведуча. — Треба бути з кимось. Із кимось, хто тебе розуміє. Треба, щоби хтось зняв напругу...
— Таня, припини! — Христина спробувала вирватися з обіймів ведучої. — Будь ласка...
— Я з тобою, сонечко. — Губи ведучої мандрували спиною дівчини. — Твоя Таня з тобою.
— Я не хочу.
— Мала, ти така напружена... — Ведуча підхопила шовковисту тканину плаття, потягнула догори, майже до грудей, оголюючи стегна й талію дівчини; зашепотіла їй на вушко:
— Така напружена, така гаряча, ще й без білизни...
— Припини.
— А якою Міла була на смак? — Ведуча присіла, її язик побіг між сідницями Христини.
— Hi! — Дівчина вирвалася з рук ведучої, обсмикнула плаття. — У нас із тобою бобік здох.
— Хто здох?
— Усе здохло. — Христину пересмикнуло, тепер вона ще більше скидалася на розлючену, налаштовану кусати і дряпати кішку. — Все-все-все! Зрозуміла?
— Ти стала такою... — Ведуча випрямилася.
— Дорослою?
— Стервозною. Тобі не личить.
— Яка вже є. — Христина на мить заплющила очі, видихнула повітря; відтак підійшла до дзеркала, поправила одяг. — Усе змінюється. Швидко змінюється.
— Не на краще.
— Хто знає.
— Я знаю.
— То і знай собі. — Христина взяла з підвіконня балончик із лаком, поновила фіксацію чілки, оглянула зачіску з різних сторін і ще раз опрацювала її лаком.
Ведуча спостерігала за її діями. Коли балончик повернувся на підвіконня, сказала:
— Пуста розмова.
— І що?
— Із твоїми даними, сонечко, тобі на естраду пряма дорога. Можеш стати зіркою. Справжньою зіркою. І тоді вже бачити всіх у сраці. Усіх, включно зі мною. Але тепер ти ризикуєш, мала, ти так ризикуєш... — Ведуча повернула своєму голосу директивну інтонацію. — Між іншим, Христино, усе, про що ми з тобою говорили на кастингах і пізніше, залишається в силі. Чуєш? Гроші на твою розкрутку є. Я сама буду твоїм продюсером.
— Ага, я чую. Ти конкретна мамка.
— Нікому не шкодило.
— Що не шкодило?
— Робити кар’єру через ліжко. Особливо у шоу-бізнесі.
— Та невже?
— Повір мені.
— А кажуть, що шкодило. — Христина відійшла від дзеркала. — Особливо продюсерам. Про Вайнштейна чула?
— Ми не в Голлівуді.
— Оце ти мене просвітила, — розвеселилася дівчина. — А я ж думала, що в Голлівуді. Прикинь, яка я лошара!
— Мала, послухай... — Ведуча розщепнула ґудзик на блузці. — Я не хочу сьогодні спати у холодному ліжку.
— Замов собі проститутку.
— Серйозно?
— Ти почула.
— Сонечко...
— Щиро вам співчуваю, шановна Тетяно Олександрівно. — Христина рушила до виходу, — Але нічим не можу допомогти.
— Ти не розумієш, від чого відмовляєшся, — Ведуча схопила її за руку.
